Monomad Contest. Misty forest

misty 1.jpg

En	Ua
In the fall, my friends and I chose a new location for a walk, closer to Lviv, heading towards the forested hills. As soon as we arrived, we noticed from afar that the forest was shrouded in dense fog. The moment we stepped onto the trail, the surroundings turned magical. The silhouettes of trees barely emerged through the white veil, and the sound of footsteps on the damp ground deepened the feeling of complete immersion in nature. Among the trees, there were signs of autumn—bare branches and golden leaves carpeting the ground—though everything seemed dormant and mysterious. The climb was steep and left us catching our breath, but the views from the top were breathtaking. The fog, like a vast ocean, covered the lowlands, leaving only the treetops visible, like islands. Edible mushrooms were scarce in the forest, but false, toxic ones were abundant. I even spotted a green bush cricket—a delightful forest surprise! I’m still amazed I managed to notice it in the mist. 😄 At the summit, amidst the misty enigma, stood a large rock jutting out from the earth. It felt as though this place harbored thousands of untold stories. And while the mushroom basket remained nearly empty, my soul was filled with impressions. A forest in the fog is a special spectacle, inviting you to dream and forget everything else.	Восени ми з друзями обрали нову локацію для прогулянки — ближче до Львова, у напрямку лісистих пагорбів. Як тільки ми приїхали, побачили ще здалеку, що ліс був оповитий густим туманом. Щойно ми ступили на стежку, навколишній світ став казковим. Силуети дерев ледве проглядалися крізь білу завісу, а звук кроків по вологій землі додавав відчуття повного занурення у природу. Серед дерев було видно сліди осені – оголені гілки та вкриту золотавим листям землю, хоча здебільшого усе здавалося сплячим і таємничим. Підйом був крутим і змусив добряче захекатися, але нагорі відкрилися чудові краєвиди — туман, наче море, ховав низини, залишаючи тільки вершини дерев видимими, немов острівці. Їстівних грибів у лісі було небагато, а от несправжніх отруйних опеньків було хоч греблю гати. Мені вдалося зустріти навіть зеленого коника-цвіркунця — справжня лісова несподіванка! Як я його лишень побачив в тому тумані. 😄 На вершині, серед туманної загадковості, була велика скеля, що пробивалася крізь землю. Здавалося, що це місце приховує тисячі історій. І хоча грибний кошик залишився майже порожнім, душа була наповнена враженнями. Ліс у тумані — це особливе видовище, яке запрошує мріяти й забути про все зайве.

In the fall, my friends and I chose a new location for a walk, closer to Lviv, heading towards the forested hills. As soon as we arrived, we noticed from afar that the forest was shrouded in dense fog. The moment we stepped onto the trail, the surroundings turned magical. The silhouettes of trees barely emerged through the white veil, and the sound of footsteps on the damp ground deepened the feeling of complete immersion in nature. Among the trees, there were signs of autumn—bare branches and golden leaves carpeting the ground—though everything seemed dormant and mysterious. The climb was steep and left us catching our breath, but the views from the top were breathtaking. The fog, like a vast ocean, covered the lowlands, leaving only the treetops visible, like islands. Edible mushrooms were scarce in the forest, but false, toxic ones were abundant. I even spotted a green bush cricket—a delightful forest surprise! I’m still amazed I managed to notice it in the mist. 😄 At the summit, amidst the misty enigma, stood a large rock jutting out from the earth. It felt as though this place harbored thousands of untold stories. And while the mushroom basket remained nearly empty, my soul was filled with impressions. A forest in the fog is a special spectacle, inviting you to dream and forget everything else.

Восени ми з друзями обрали нову локацію для прогулянки — ближче до Львова, у напрямку лісистих пагорбів. Як тільки ми приїхали, побачили ще здалеку, що ліс був оповитий густим туманом. Щойно ми ступили на стежку, навколишній світ став казковим. Силуети дерев ледве проглядалися крізь білу завісу, а звук кроків по вологій землі додавав відчуття повного занурення у природу. Серед дерев було видно сліди осені – оголені гілки та вкриту золотавим листям землю, хоча здебільшого усе здавалося сплячим і таємничим. Підйом був крутим і змусив добряче захекатися, але нагорі відкрилися чудові краєвиди — туман, наче море, ховав низини, залишаючи тільки вершини дерев видимими, немов острівці. Їстівних грибів у лісі було небагато, а от несправжніх отруйних опеньків було хоч греблю гати. Мені вдалося зустріти навіть зеленого коника-цвіркунця — справжня лісова несподіванка! Як я його лишень побачив в тому тумані. 😄 На вершині, серед туманної загадковості, була велика скеля, що пробивалася крізь землю. Здавалося, що це місце приховує тисячі історій. І хоча грибний кошик залишився майже порожнім, душа була наповнена враженнями. Ліс у тумані — це особливе видовище, яке запрошує мріяти й забути про все зайве.

misty 2.jpg

misty 3.jpg

misty 4.jpg

misty 5.jpg

misty 6.jpg

misty 7.jpg