Часник укорінився у фольклорній традиції країн Східної Європи. У середньовіччі часник використовується як засіб, щоб відігнати зло і вампірів зокрема. Можна повісити його над вхідними дверима або на кухні, можна покласти під подушку на ніч. Це теж допомагає. Ті, хто подорожував по ночах, їли багато сирого часнику. Їх тіла пахли часником, з рота йшов страшний сморід, і у них була постійно печія.
У Європі по-різному ставилися до запаху цибулі та часнику. У той час, як південні європейські країни, такі як Франція, сприйняли смердючі цибулини, в північній Європі вони вважалися ознакою бідності. Будь-хто, у кого були хоч якісь соціальні претензії, намагався уникати вживання цих овочів.
Відношення британців до того, що французи їли часник, залишалося вкрай негативним протягом тривалого періоду. Наприклад, поет Шеллі, який відвідав Париж на початку XIX століття, був шокований, дізнавшись, що шляхетні дами їдять (ви ніколи не вгадаєте :)) часник!