Remembrance Day / День пам'яті померлих ( En/Ua) #monomad challenge

Hello.
The first of November fell on yesterday's Monday. On this day in my country there is a funeral day. People with their families gather to visit the dead in the cemetery. They bring fresh flowers to the graves, light candles, pray. This day commemorates deceased relatives and their good deeds throughout their lives.

Привіт.
Першого листопада припало на вчорашній понеділок. В цей день в моїй країні відбувається поминальний день. Люди своїми родинами збираються, щоб відвідати померлих на цвинтарі. Вони приносять живі квіти на могили, запалюють свічки, моляться. В цей день згадують померлих родичів і іх добрі справи за життя.

Due to work, I was unable to visit my relatives in the cemetery in my village. But every time I come to the graves of my grandmother Oli, my uncle Mykola and my great-grandmother Tatiana. I still go and take care of Aunt Vera's grave, she is my grandmother's sister.

У зв'язку з роботою, я не змогла відвідати своїх родичів на цвинтарі в моєму селі. Але я щоразу приходжу на могили моєї бабусі Олі, мого дятька Миколи і моєї прабабусі Тетяни. Я ще ходжу і доглядаю за могилою тітки Віри, це сестра моєї бабусі.

So I went to the cemetery of the village of Balychi, where I worked. It used to be the territory of Poland. So I was sure that Poles lived here, and there is a functioning church in the village, so there must be old Polish burials.

Тому я пішла на цвинтар того села Баличі, де я працювала. Раніше це була територія Польщі. Тому я була впевнена, що тут жили поляки, і є діючий костел в селі, то ж мають бути старі польські поховання.

There were very few burials in Polish. They may have been destroyed. Or the children were buried with Ukrainian records. I found some very interesting monuments.
And in the evening, when I returned home to the city, candles were lit on the tombstones along the road. These lights made me warm. There is hope that they will not be forgotten. That all these people will be remembered by their relatives.

Поховань на польській мові було дуже мало. Можливо вони були зруйновані. Або діти хоронили з українськими записами. Я знайшла кілька дуже цікавих пам'ятників.
А вечором, коли я поверталася додому в місто, то вздовж дороги світилися свічки на надгробках. Від цих вогників робилося тепло. Є надія, що їх не забудуть. Що всіх цих людей пам'ятатимуть їхні рідні.

I thought that if I lit a candle on someone else's grave, someone would definitely light it on my relatives in Ponikva.

Я подумала, що якщо я засвічу свічку на чужій могилі, то хтось обов'язково засвітить на моїх родичах в Поникві.

There are two large monuments in the village. One to the soldiers of World War II. The second to the soldiers who fought for the independence of my state.

В селі є два великі монументи. Один воїнам другої світової війни. Другий воїнам, які боролися за незалежність моєї держави.

Then I said goodbye to this village where I worked, to the people who accepted me as their own.
But my son was waiting for me in Lviv. I stopped on the way to several villages. There the majestic buildings of churches could be seen from the road.
The first on the road was the majestic church of St. Joseph, the village of Tshenets. I stopped the car and decided to take a closer look at this building. The beauty of the church was both outside and inside.

Потім я попрощалася з цим селом, де я працювала, з людьми, які мене прийняли як свою.
Але мене чекав у Львові син. Я ще заїхала по дорозі в кілька сіл. Там виднілися з дороги величні споруди костелів.
Перший при дорозі був величний костел святого Йосифа село Тшенець. Я зупинила авто і вирішила ближче оглянути цю споруду. Краса костелу була як ззовні так і всередині.