The old part of my city #monomad challenge /Стара частина мого міста (En/Ua)

Hello everyone, today I want to tell you about my walk in the old part of my city. In fact, I had a meeting at this place. So why not combine the pleasant with the good?
On the way to the central part of the city, I installed a navigator, because I was excited not to get lost. So I came to the square called the Old Market. It is possible that trade bazaars were once held here. But I know it's the oldest part of my city. Everything is possible!
I think that everything has changed beyond recognition since then.
This is my entry for contest the #monomad challenge by @monochrome

Привіт усім, сьогодні хочу вам розповісти про мою прогулянку в стару частину мого міста. Насправді в мене була зустріч в цьому місці. То чому ж не поєднати приємне з хорошим?
Йдучи дорогою до центральної частини міста я встановила навігатор, тому що в мене було хвилювання, щоб не заблукати. Так я потрапила на площу, яка має назву Старий Ринок. Можливо тут на справді колись велися торгівельні базари. Але я знаю, що це найстаріше частина мого міста. Все можливо!
Думаю, що тут все змінилося до невпізнання з тих часів.

I go into these cozy courtyards. I want to tell you that Jews once lived in these areas and traded in the market accordingly. There was even a synagogue once, only it was burned down during the Second World War. There were many communities of nationalities in Lviv, Armenians, Jews, Austrians, Poles and, of course, Ukrainians.

Я заходжу в ці затишні дворики. Хочу вам розповісти, що в цих районах колись жили євреї і відповідно торгували на ринку. Навіть синагога була колись, тільки її спалили в часи другої світової війни. У Львові багато було общин національностей, вірмени, євреї, австрійці, поляки і звичайно українці.

In the yard there is a small playground. It's an old swing, she's probably older than me. There is no seat in it, but I can sway a little and continue my walk.

В подвір'ї знаходиться невеликий дитячий майданчик. Це старі гойдалки, мабуть вона старша за мене. У ній відсутнє сидіння, але я можу трохи погойдатися і продовжити свою прогулянку.

I saw a church nearby. Once upon a time I could see her from the inside. I saw then the history of my city, the castle, some ancient artifacts. It's still closed, so I can only look outside.
This is the oldest church of St. John the Baptist. I liked that the facade of the building combines light and dark colors.
And in the courtyard I can see a sculpture depicting the teachings of St. John the Baptist to the people.

Поряд я побачила церкву. Колись давно я змогла побачити її з середини. Я побачила тоді історію мого міста, замок, деякі старовинні артефакти. Зараз ще зачинено, тому я можу оглянути лише ззовні.
Ця найстаріша церква святого Івана Хрестителя. Мені сподобалося, що на фасаді будівлі поєднано світлі і темні кольори.
А на подвір'ї я можу бачити скульптуру, яка зображує вчення святого Івана Христителя людям.

I climb a little higher to see the facade. And I have a view of the city. Behind me is Prince Mountain. And I see that the sculpture is made of solid stone. It's so interesting!
And that's what I think. Here is this dark decoration on the facade of the church, as if chocolate fondant flows down on a fairy-tale cake. Yes, as if someone from above watered it, and formed such perfect stains on the perimeter of the roof and some walls.
This church has not always been so fabulous.
Next time I will come at a time when the gates will be open. And I will be able to go into the middle of this amazing room and see the history of my native Lviv once again.
Thank you for your attention and reading this post.
We Meet Later Again!

Я піднімаюся трохи вище, щоб розгледіти фасад. І мені відкривається вигляд на місто. Позаду мене розташована Княжа Гора. А ще я бачу, що скульптура створена з цільного каменю. Це так цікаво!
І ось, що я думаю. Ось ця темна прикраса на фасаді церкви, наче на казковому тортикові стікає шоколадна помадка такими. Так, ніби хтось зверху полив нею, і утворилися такі ідеальні патьоки по периметру даху і декотрих стін.
Такою казковою ця церква не завжди була.
Наступного разу прийду в час, коли будуть відчинені ворота. І я зможу зайти в середину цього дивовижного приміщення, і ще раз побачити історію мого рідного Львова.
Дякую вам за увагу і прочитання цієї публікації.
До нових зустрічей!