| Last week, my wife and I visited an exhibition of works by the renowned Ukrainian artist and stage designer Yevhen Lysyk, who served as the chief artist of the Lviv National Opera from 1967 to 1991. The exhibition was held in the city center, in the former Ukrsotsbank building, where the spacious halls were perfect for such an event. The highlight of the exhibition was not just traditional paintings but also theatrical curtains used in performances, one of which, approximately three stories high, was displayed. Additionally, photographs, studies, and sketches of these curtains were exhibited, offering insight into their creation process. To be honest, I knew little about Yevhen Lysyk before this visit. He passed away in 1991, but his daughter, also an artist, organized the exhibition and provided a curatorial tour, sharing stories about her father and his work. We listened to her insights while exploring the halls. What we saw left a deep impression on us—Lysyk's works were phantasmagorical and surreal. His early pieces reminded me of eerie Soviet cartoons—the kind supposedly made for children but so bizarre that it feels like they were created under the influence of psychotropic substances. We spent less than an hour there, but if his works are exhibited again, we will definitely visit once more to explore his artistry in greater detail. | Минулого тижня ми з дружиною відвідали виставку робіт видатного українського художника-сценографа Євгена Лисика, який працював головним художником Львівської національної опери з 1967 по 1991 рік. Експозиція проходила в центрі міста, у приміщенні колишнього Укрсоцбанку, де просторі зали ідеально підходять для таких заходів. Особливістю виставки були не лише традиційні картини, а й театральні завіси, які використовувалися у виставах. Одне з таких полотен, висотою приблизно три поверхи, можна було побачити на власні очі. Також були представлені фотографії, етюди та ескізи цих завіс, що дозволяло зрозуміти процес їх створення. Чесно кажучи, до цього я мало знав про Євгена Лисика. Він помер у 1991 році, але його донька, також художниця, організувала цю експозицію. Вона проводила кураторський супровід, розповідаючи про батька та його роботи. Ми час від часу слухали її, оглядаючи зали. Побачене вразило нас. Роботи Лисика були фантасмагоричними, сюрреалістичними. Його ранні твори нагадали мені химерні радянські мультфільми – ті, які начебто для дітей, але настільки дивні, що здається, ніби їх створювали люди під впливом психотропних речовин. Ми провели там менше години, але якщо його роботи будуть експонуватися знову, ми обов'язково відвідаємо виставку ще раз, щоб детальніше ознайомитися з його творчістю. |
