Monomad Contest. Storefronts and people

En	Ua
Hello, friends! A new day means new photos. Though today, my shots aren’t from today—they’re from yesterday. Yesterday, I was in the city running some errands and stopped by a clothing store. I was thinking about updating my wardrobe for next winter—maybe getting a winter jacket. In the end, I just found a pair of jeans with a decent discount. But that’s just for context. As I walked through the spring city, I took photos of shop windows, reflections in the glass, and people rushing somewhere. Some, like me, were browsing stores; others were on their way to work or heading home. Everyone had their own schedule, but for a brief moment, their paths crossed on that street and ended up in my frame. Isn’t it fascinating—a frozen moment of history? Sometimes, when I look back at my photos, I wonder: maybe ten years from now, someone will come across these pictures and think—who were these people? What were they thinking about? Where were they hurrying to? And who was the person behind the camera? What happened to him?..	Привіт, друзі! Новий день — нові фото. Хоча сьогодні у мене кадри не сьогоднішні, а вчорашні. Вчора я був у місті по справах і зайшов до магазину одягу. Хотів оновити гардероб із прицілом на наступну зиму, наприклад, придбати зимову куртку. Врешті-решт просто знайшов джинси з пристойною знижкою. Але це так, для контексту. Йдучи вулицею весняного міста, я фотографував вітрини, відображення в них, людей, які кудись поспішають. Хтось, як і я, зайшов у магазин, хтось прямував на роботу чи повертався з неї. У кожного свої справи, різні графіки, та на мить їхні шляхи перетнулися на цій вулиці й потрапили в кадр. Хіба це не дивовижно — застигла мить історії? Іноді, переглядаючи свої фото, я думаю: можливо, через десять років хтось натрапить на них і замислиться — як жили ці люди, про що вони думали, куди поспішали? І хто був той, хто зробив це фото? Що з ним зараз?..

Hello, friends! A new day means new photos. Though today, my shots aren’t from today—they’re from yesterday. Yesterday, I was in the city running some errands and stopped by a clothing store. I was thinking about updating my wardrobe for next winter—maybe getting a winter jacket. In the end, I just found a pair of jeans with a decent discount. But that’s just for context. As I walked through the spring city, I took photos of shop windows, reflections in the glass, and people rushing somewhere. Some, like me, were browsing stores; others were on their way to work or heading home. Everyone had their own schedule, but for a brief moment, their paths crossed on that street and ended up in my frame. Isn’t it fascinating—a frozen moment of history? Sometimes, when I look back at my photos, I wonder: maybe ten years from now, someone will come across these pictures and think—who were these people? What were they thinking about? Where were they hurrying to? And who was the person behind the camera? What happened to him?..

Привіт, друзі! Новий день — нові фото. Хоча сьогодні у мене кадри не сьогоднішні, а вчорашні. Вчора я був у місті по справах і зайшов до магазину одягу. Хотів оновити гардероб із прицілом на наступну зиму, наприклад, придбати зимову куртку. Врешті-решт просто знайшов джинси з пристойною знижкою. Але це так, для контексту. Йдучи вулицею весняного міста, я фотографував вітрини, відображення в них, людей, які кудись поспішають. Хтось, як і я, зайшов у магазин, хтось прямував на роботу чи повертався з неї. У кожного свої справи, різні графіки, та на мить їхні шляхи перетнулися на цій вулиці й потрапили в кадр. Хіба це не дивовижно — застигла мить історії? Іноді, переглядаючи свої фото, я думаю: можливо, через десять років хтось натрапить на них і замислиться — як жили ці люди, про що вони думали, куди поспішали? І хто був той, хто зробив це фото? Що з ним зараз?..