Hello everyone. Now I have time to write about one of the brightest days of my life. All my days are bright and full thanks to my son. On this day, at his request, I enrolled my son in a workshop for making wooden crafts. This is an educational master class. Anyone can make their own product with their own hands, paint it and use it in everyday life. At the first lesson, we were offered to cut a bird out of plywood, which can be used in the future as a fridge magnet or a Christmas tree decoration. My Maxim loves various master classes. He likes to often change types of activities. On Saturday morning, he went to a combat hopak with his peers to learn how to defend himself and resist opponents. Later, Maxim wanted to go carve the conceived crafts out of wood. Then we will go to volleyball, where I have to play in the women's team. And in the evening we will go to the pool to relax and feel the weightlessness and lightness of the body. Water relieves tension from the back, it washes away and cleanses unnecessary thoughts. I always suggest Maxim to go to the pool in order to relieve his body. Maybe Maxim will still want to draw at home, or we will sculpt figures from air plasticine. Yesterday evening we sculpted a capybara riding a crocodile. This is a very good activity for our family. We like to do something together.
Master classes have a positive effect on people. Previously, when I was a child, in order to learn something new and interesting, I had to go to a special school. And study for several years, then get a certificate of obtaining this knowledge and leave it at home in a box. Now children have a lot of opportunities to try themselves in one role or another. We don't know in what situations we will need this or that knowledge. My son is looking for his specialty. And I try to give him an opportunity that I didn't have. He often asks me: "What if I don't become what you would like me to be?" And I answer that "I will love you in either case. Now I spend more time with you while you grow up and become independent. You will choose what you love, you will become who you want, but you will always be my son!"
And Maxim does what he loves. Sometimes he feels afraid of a new challenge. But fear helps him learn something new and interesting. And at the end of the master class, Maxim tells me that he was very worried, that he was afraid, but in fact it turned out that this is a very exciting activity. I don’t know where he got this fear from, I always try to support him and not judge him, because each of his works is valuable to me. The main example for me is the New Year decorations for the Christmas tree, which my son made in different years of his growth.
That day we were also returning from the woodworking workshop. Then everything happened in an incredibly festive style. People on the street invited everyone to visit the workshops on the 4th floor of the building. Many parents announced that they would go, including us. After taking the elevator, we got into a calm and beautiful place. A woman immediately intercepted us from the elevator and began to show us everything. There was a lot of space, so the number of people did not feel large to me. One room was set aside for working with genuine leather. A large bearded man told me to come later, and that they make business cards, key rings, and wallets. It was interesting to watch. The woman who accompanied me and my son showed me the next room. There were most children there. The children were coloring gingerbread, making Christmas stamps on postcards, making Christmas tree decorations, and also painting plaster products with paints. The woman suggested that I leave my son and go to the next room.
I did not doubt the decency of these people and in the next room I joined in painting my own plaster plate. At first it was difficult for me, because the women embodied very beautiful ideas. You could choose either a candlestick or a plate. And as an example, all participants were offered to watch a video instruction. It took me more time to paint than I expected to spend time. In the process, I came up with more and more new strokes and details. I am satisfied with my work. The people who organized this event covered my plate with varnish and now I have it at home.
My Maxim was very happy. He happily showed me his treasures. He made a Christmas card, a star. He painted a gingerbread man, although it looked like a murder scene. We laughed about it. Later, Maxim ate the cookies, but he also painted the bird that had failed in the previous lesson. Now the bird sparkled brightly in the hands of my little artist.
At the end of this wonderful day, there were general singing of Christmas songs, congratulations and wishes of happiness in the New Year! We joyfully accepted this as a gift. This is one of those days when all the options were correct. The people who organized this event were truly aimed at good. They did not expect anything from us, but accepted each person's product as special, like each person as a whole. On this day, there were no wrong answers, there were no unbeautiful products and not a single product was thrown away. I know that I want to live in such a world. When I am not evaluated, not judged, not monitored, and not demanding my expectations.
Although this situation happened in the old year, my conclusions have matured in the new year.
Thank you all for your attention, for your stories.
Thank you everyone for liking.
Привіт усім. Зараз маю час, щоб написати про один з яскравих днів мого життя. В мене усі дні яскраві і насичені завдяки моєму синові. В цей день я записала сина за його бажанням в майстерню з виготовлення виробів з дерева. Це навчальний майстер-клас. Кожен бажчий може змайструвати своєми руками власний виріб, розмалювати його і використовувати в повсякденному житті. На першому занятті нам запропонували вирізати з фанери пташку, яку можна використати в подальшому як магніт на холодильник, або пиикраса на різдвяну ялинку.
Мій максим любить різноманітні майстер-класи. Йому подобається часто змівати види діяльності. Зранку в суботу він ходив на бойовий гопак з однолітками, щоб повчитися захищатися і давати опір противникам. Пізніше Максим бажав піти повирізати з дерева задумані вироби. Далі ми підемо на волейбол, де я маю грати в жіночій команді. А вечором ми підемо в басейн, щоб розслабитися і відчути тілесну невагомість і легкіст . Вода знімає напругу з спини, вона змиває і очищає лишні думки. Я завжди пропоную Максиму піти в басейн для того, щоб розвантажити свій організм. Можливо Максим ще захоче вдома малювати, або будемо ліпити фігурки з повітряного пластиліну. Вчора вечором ми зліпили капібару верхи на крокодилі. Це дуже гарне заняття для нашої сім'ї. Ми любимо щось робити разом.
Майстер-класи позитивно впливають на людей. Раніше, коли я була дитиною, то щоб навчитися чогось нового і цікавого, мені потрібно було йти до спеціальної школи. І навчатися кілька років, потім отримати свідоцтво про отримання цих знань і залишити вдома в скриньці. Тепер діти мають массу можливостей спробувати себе в тій чи іншій ролі. Ми ж не знаємо в який ситуаціях нам знадобляться ті чи інші знання. Мій син в пошуку свого фаху. І я намагаюся дати йому можливфсть, якої не було в мене. Він часто мене питає: "А що буде, якщо я не стану тим, яким ти мене б хотіла бачити?". І я відповідаю, що "Я тебе буду любити в бому випадку. Зараз я з тобою проводжу більше часу, поки ти ростеш і станеш самостійним. Ти вибереш те, що полюбиш, станеш тим, ким захочеш, але ти завжди будеш моїм сином!"
І Максим робить те, що любить. Деколи він відчуває страх перед новим випробуванням. Але страх йому допомагає дізнаватися щось нове і цікаве. І на закіннчення майстер-класу Максим мені розповідає, що він дуже хвилювався, що він боявся, але насправді виявилося, що це дуже захопливе заняття. Не знаю звідки в нього цей страх, я завжди намагаюся його підтримати і не осуджую, бо кожна його робота є для мене цінною. Основним прикладом для мене є новорічні прикраси на ялинку, які виготовлені моїм сином в різні роки його зростання.
В той день ми також поверталися з майстерні роботи по дереву. Далі все відбувалося в неймовірно святковому жанрі. Люди на вулиці запрошували усіх відвідати майстер-класи на 4му поверсі в будинку. Багато батьків зголошувалисч піти і ми в тому числі. Піднявшись ліфтом ми потрапили в спокійне і красиве місце. Жінка одразу перехопила нас з ліфта і по,ала усе показувати. Було багато простору, тому кількість людей не відчувалася мені великою. Одга кімната було відведена на роботу з натуральною шкірою. Великий бородатий чоловік сказав, щоб я прийшла пізніше, і що вони виготовляють візитниці, ключниці і гаманці. За цим було цікаво спостерігати. Жінка, яка мене з сином супроводжувала показала наступну кімнату. Там найбільше було дітей. Діти розмальовували імбирне печеня, робили різдвяні штампи на листівках, виготовляли прикраси на різдвяну ялинку, також розмальовували фарбами вироби з гіпсу. Жінка запропонувала мені залишити с на і піти в наступну кімнату.
Я не сумнівалася в порядності цих людей і в наступній кімнаті я приєднадася до розмальовування своєї власної гіпсової тарілочки. Спочатку мені було складно, бо жінки втілювали дуже красиві задуми. На вибір можна було вибрати або підсвічник,або тарілочка. І як приклад усім учасникам пропонували переглянутт відео інструктаж. Мені зайняло більше часу розмальовування ніж я очікувала витратити часу. В процесі я вигадувала все нові і нові штрихи і деталі. Я задоволена своєю роботою. Люди, які організовували цю подію покрили мою тарілочку лаком і тепер я маю її в себе вдома.
Мій Максим був дуже щасливим. Він радісно показував мені свої скарби. Він виготовив різдвяну листівку, зірку. Він розмалював імбирного чоловічка, хоча на вигляд було як місцев бивства. Ми сміялися з цього. Пізніше Максим печеня з'їв, але ще додатково розмалював пташку, яка на попередньому занятті невдалою вийшла. Тепер пташка яскраво виблискувала в руках мого малого художника.
На закінчення цього чудового дня були загальні співи рідзвяних пісень, віншування і побажання щастя в Новому Році! Ми радісно приймали в цьому усасть. Це один з тих днів, коли усі варіани були правильні. Люди, які організували це дійство справді були спрямовані на добро. Вони не очікували від нас чогось , а приймали виріб кожного як особливий, як і кожну людину в цілому. В цей день не було неправильних відповідей, не було не красивих виробів і жодного виробу не викинули. Я знаю, що я хочу жити в такому світі. Коли мене не оцінюють, не осуджують, не стежать, і не вимагають своїх очікувань.
Хосч ця ситуація юула в старому році, але висновки в мене дозріли в новому році.
Дякую всім за увагу, за ваші історії.
Дякую кожному за вподобайку.
Thank you for your support ♥️