Hello, while Maxim and I are waiting for our bus for two hours, I have time to write a post. With the beginning of the Easter holidays, the number of people wishing to go home increased. Ukrainians return to their native home like storks. Although the war is still going on there. I barely managed to catch tickets at more or less adequate prices. Because, as always, demand provokes an increase in price, although this is not always accompanied by the quality of services.
I will hope for the best. As I wrote earlier, unfortunately I cannot drive to Lviv with my car. It needs to be cleared through customs and a lot of money has to be paid.
Travel is always a big expense. But these are always new experiences, extreme crossings across borders, and a happy return home. Maxim and I are lucky because we have a place to return to. Our house is intact and my neighbors and everything seems to be fine. Maksym says that it seems to him that this is a dream. I am very interested in how my trip will turn out, which of my acquaintances I will be able to meet in Lviv. I worry about the mood of the city. We are expecting rainy weather. Therefore, we still have hope for the sun, at least a little.
We are waiting for the bus. Our big journey begins here at the bus station in Krakow.
See you soon, my beloved Lviv!
Привіт, поки я з Максимом чекаємо наш автобус аж дві години, то я маю час написати допис. З початком Великодніх свят збільшилася кількість бажаючих поїхати додому. Українці наче лелеки повертаються до свого рідного дому. Хоч там все ще продовжується війна. Мені ледь вдалося виловити білети по більш менш адекватним цінам. Тому що як завжди попит провокує збільшення ціни, хоч і не завжди це супроводжується якістю послуг.
Я буду сподіватися на краще. Як я раніше писала, що своїм автомобілем нажаль я не можу їхати до Львова. Його потрібно розтаможувати і докладати ще чималі кошти.
Подорожі це завжди великі видатки. Але це завжди нові враження, екстремальні переходи через кордони, і щасливе повернення додому. Мені з Максимом повезло, тому що ми маємо куди повернутися. Наш дім цілий і мої сусіди і наче все добре. Максим каже, що йому здається, що це сон.
Мені дуже цікаво, як складеться моя подорож, кого з знайомих мені вдасться зустріти у Львові. Мене хвилює настрій міста. Погода нас очікує дощова, тому ще ми маємо надію на сонце, хоча б трошки.
Чекаємо автобус. Тут на автобусному вокзалі в Кракові починається наша велика подорож.
До зустрічі мій коханий Львове!
Вавель майже розчинився в вихорі дощу і снігу
Wawel almost dissolved in a whirlwind of rain and snow
Щасливої дороги додому, мої дорогенькі!
Дякуємо!
Thank you for your support
He is very cute😍 like you
Thank you!
Welcome ❤️
Posted via D.Buzz