Hello, friends!
A month has passed since the heart of my ward Bepi stopped beating...
I have written more than once about this kind man with a smile on his face. His face radiated what was inside him. He was a gentle, kind, sincere, calm person. For a year and a half, I didn't hear a raised voice from him, no swear words, no objections... and yet, he was a man of few words, and for the last four months he stopped talking... something happened in his head... but despite this , we understood each other well.
Bepi loved to walk. We went for a walk twice a day. In the morning and in the afternoon. When we went to the supermarket, Bepi always wanted to put something in the basket by himself. After all, he has been shopping on his own all his life and his memory works this way. He was happy when we met acquaintances and they greeted him sincerely. One Antonella woman kissed him on both cheeks when they met. Bepi was happy at this attention. When we met Antonella on the street, Bepi was shining like the sun! Bepi was attentive to everything that happened on the street. He stayed near children, near dogs, near young girls. He was extremely fond of motorcycles, he could look at them from all sides for a long time.
We went to the bar together. Bepi was happy to drink juice, and in the cool season, cappuccino. Bepa really liked the milk foam. I generously gave him the milk foam from my cappuccino. Bepi liked to eat. He ate with appetite. I prepared delicious lunches and dinners for him.
Bepi loved his children, Stefano and Roberta, very much. He was always glad of their arrival. Bepi was happy when his beloved grandson Alessandro came to visit him.
His children were attentive to their father, satisfying all his needs.
An unfortunate situation happened... we all fell ill with covid. This serious illness also befell Bepi... I hoped for his recovery until the last day... I thought that Bepi would recover from the disease... but covid was accompanied by concomitant diseases... and Bepi passed away...
Now Bepi is somewhere in another world, together with his beloved wife Lina, with his parents... there is no sadness, no suffering...
I will remember Bepi as he was, sincere and kind! And his unforgettable smile!
Eternal memory...
Привіт, друзі!
Минув місяць як перестало битися серце мого підопічного Бепі...
Я вже не раз писала про цього доброго чоловіка з усмішкою на обличчі. Його обличчя випромінювало те, що було в нього всередині. Це була лагідна, добра, щира, спокійна людина. За півтора року я не чула від нього ні підвищеного голосу, ні лайливих слів, ні заперечення... а втім, він був малослівний, а останні чотири місяці перестав розмовляти... щось сталося в його голові... але не дивлячись на це, ми добре розумілися між собою.
Бепі дуже любив гуляти. Ми щодня виходили на прогулянку двічі. Зранку і в другій половині дня. Коли ми йшли до супермаркету, Бепі завжди хотів щось самастійно покласти до корзини. Адже все життя він робив покупки самостійно і пам'ять спрацьовує таким чином. Він тішився коли ми зустрічали знайомих і ті щиро віталися з ним. Одна жінка Антонелла при зустрічі цілувала його в обидві щоки. Бепі був щасливий такій увазі. Коли ми зустрічали Антонеллу на вулиці Бепі сяяв як те сонечко! Бепі був цікпвий до всього, що діялось на вулиці. Він зупинявся коло дітей коло собак, коло молодих дівчат. Надзвичайно йому подобались мотоцикли, він міг довго роздивлятись їх з усіх боків.
Ми ходили разом в бар. Бепі з задоволенням пив сік, а в прохолодну пору року капучіно. Бепі дуже подобалась молочна піна. Я щедро віддавала йому молочну піну зі свого капучіно. Бепі любив попоїсти. Він їв з апетитом. Я готувала для нього смачні обіди та вечері.
Бепі дуже любив своїх дітей, Стефано і Роберту. Він завжди радів їхньому приїзду. Бепі тішився коли приходив до нього в гості улюблений внук Алессандро.
Його діти були уважні до батька, задовільняли всі його потреби.
Сталася прикра ситуація... ми всі захворіли на ковід. Ця тяжка хвороба спіткала і Бепі... я до остатнього дня надіялась на його виздоровлення... я думала, що Бепі подужає хворобу...але до ковіду додалися супутні хвороби...і Бепі відійшов у засвіти...
Зараз Бепі десь там у іншому світі, разом зі своєю коханою дружиною Ліною, зі своїми батьками... там нема ні суму, ні страждання...
Я буду пам'ятати Бепі таким яким він був, щирим добрим! І його незабутню усмішку!
Вічна пам'ять...
Ваші танці були неймовірні.
Вічна пам'ять