Сьогодні один з небагатьох днів, коли ми працювали в офісі. Це хороша можливість побачити колег, сходити на каву-брейк і перевести спілкування в більш дружнє, враховуючи, що я влаштувалася на роботу в період початку карантину, і Спілкувалася з усіма тільки в форматі зуму / скайпу та знаю людей тільки за аватаркою (і добре, якщо там не кіт).
Раніше такі вилазки мене радували, я так відволікалася від домашніх турбот, від дітей, як би це не звучало, і я потребувала цього час від часу. Маючи одну дитину, я до сих пір пам'ятаю те відчуття, коли тримаючи на руках сенс свого існування у мене все ж було відчуття пов'язаних рук.
Вже дивлячись на це зараз розумію, що це був страх перед невідомістю, мислення шаблонами, що дитина це тільки пелюшки-сорочечки, кашки-мультяшки і, незважаючи на любов до нестями, веселитися поки не час.
Від цього почуття я позбулася через пару тижнів, коли я усвідомила, що я все так само живу і можу робити майже все, що і хочу.
Тоді у мене ще траплялися напади нестачі кисню, і ми просили бабусь, сестер, братів забрати малюка, щоб втекти на годинку і пожити вільно
Народження Олежки було пізніше, я погано пам'ятаю той період, вірніше він був занадто насичений емоційної складової різного характеру.
І ось вже після народження Андрійка для мене відпочинок, робота, вимушені поїздки приносять відчуття смутку, тривоги а іноді прям відвертий внутрішній протест, тому що мені хочеться бути з моїми хлопчиками. Для мене відпочинок настає лише тоді, коли ми всі разом.
Не знаю, що так впливає - чи то вік,чи то хочеться отримати насолоду від моменту, поки вони такі цікаві та солоденькі.
Сьогодні я зрозуміла, що люблю їх шумні ігри, сперечання. Це важко, але коли вони врешті спромоглися домовитися та починають гиготати та стрибати на радощай-це кайф, услада моих ушей😅
Так що я не втомлююсь від своїх дітей. А на роботі ледь досідила та бігла додому в прямому сенсі слова😅Бо жах як сумувала зч моїми пташенятками
Я також час від часу їжджу на роботу, залишаючи своїх 3-х дітей з чоловіком, і мені пів дня вистачає :) Іноді хочеться пройтись-прогулятись, поки є можливість, але чомусь як тільки звільняюся, одразу мчу додому 😃
Warning! This user is on our black list, likely as a known plagiarist, spammer or ID thief. Please be cautious with this post!
our discord. If you believe this is an error, please chat with us in the #appeals channel in