Глава 8. Заради кохання
Кращим із кращих виявився Чорт-залицяльник.
Ніхто із запеклих потойбічних духів навіть чути не хотів про похід до Бабаєвої гори. І тільки пришелепуватий Чорт згоряв від нерозділеного кохання - він заради Відьми був готовий на все.
– От, молодець! – щиро зрадів ревнивий Кіт, – звісно, Чортику, йди. Хто ж, як не ти, вічная тобі пам’ять.
Ось так Чорт і опинився у володіннях Бабая.
Була ніч. Над Бабаєвою горою лунав грім і миготіли блискавки. Низькі хмари розліталися на шмаття, звільняючи чудернацький синьо-зелений місяць, що полохливо віддзеркалювався у темних водах водограїв. Між чорних скель дико завивав вітер, ось-ось мала розпочатися злива.
На поверхню пласкої скелі впала рогата, хвостата тінь – це під покровом ночі Чорт тихцем крався до палацу Бабая. До своїх грудей він притискав невеликого гарбуза і час від часу боязко озирався. За спиною йому вчувалося таємниче шарудіння, наче хтось крався по його п'ятах, в пітьмі серед гілок дерев ввижалися страхітливі морди, які блимали жовтими вогняними очами.
А з вікон Бабаєвого палацу голосно лунало розкотисте різноголосе хропіння. Це хропіли бабаєві Жахи. Чорту було добре видно їхні силуети в освітлених примарним місячним світлом вікнах. Сам Бабай спав під відкритим небом на ґанку свого палацу. Під його подушкою лежало яйце Алконоста.
Вгледівши те яйце, Чорт виліз з кущів, рачки підкрався до Бабая, тихенько вийняв яйце з-під подушки, підклав на його місце гарбуза, і знову зник в кущах.
Саме в цю мить буря чомусь вщухла і настала тиша. У Чорта калатало серце, дерло в горлі і гупало в скронях. Він нісся по осяяній синьо-зеленим місяцем стежці геть від палацу. Думки про Відьму надавали сил і окриляли нечистого. Яйце весь час норовливо висковзало з рук, але він міцно притискав його до своїх грудей, адже яйце, як чарівний ключик, мало відкрити для нього серце коханої.
Зупинився Чорт аж біля підніжжя гори – коло криниці під кривим дубом. На біду, від хвилювання у нього пересохло в горлі і він вирішив напитися.
А було б йому потерпіти доки за межі Бабаєвих володінь не втік. Та нечистий був таки здорово пришелепуватий. Набрав в ківшик води і почав пити.
Звісно, вночі вода навіть у Бабая в колодязі спить. Та остання краплина чомусь прокинулася і так їй не захотілося до чортової пащеки, що вистрибнула вона з ковша і шубовсть назад до криниці. Чорт навіть оком лупнути не встиг, а з криниці так зашуміло-загуркотіло, наче там гори з морем в бійці зійшлися. Чорт аж закляк з переляку, а коли в колодязі стихло, то почув у себе за спиною чиєсь невдоволене сопіння.
Обернувся поволі і побачив розгніваного Бабая з гарбузом в руках. А навколо переступали з ноги на ногу чорні насуплені спросоння Жахи. І такими недобрими вогниками поблискували їхні очі, що нічого кращого, аніж прикинутися комівояжером Чорт не придумав. Стрімким порухом фокусника дістав прямо з повітря червону яскраву обгортку, миттю загорнув в неї яйце і підсунув під ніс Бабаю.
– Кіндер-сюрприз – найніжніший шоколад! – дурнуватим голосом закричав Чорт. – Купуйте на радість дітям! Он їх скільки у вас, – нечистий показав на Жахів. – Оптові ціни! Доставка додому!
Та замість відповіді Бабай мовчки розмахнувся і тріснув Чорта гарбузом по голові з такою силою, що пика нечистого перетворилася на рогату хелловінську маску.
А Яйце вислизнуло з рук у Чорта і впало до криниці.
Бабай схопився за серце, підскочив до колодязя і схилився над водою.
Яйце летіло у прірву. Воно крутилося на льоту, дзеленчало, пускало іскри, а потім упало в воду. Від удару по поверхні води побігли яскраві візерунки, потім з’явилося зображення біленької хатинки під солом’яною стріхою, похилений тин, напіврозвалений сарай, морква та цибуля на грядках, узлісся недалекого лісу.
Якусь хвилинку зображення утримувалося на воді, а після пішло жмурами і зникло.
Чорт подивився на приголомшеного Бабая, приречено обвів поглядом морди Жахів і запитав: «Чорнила є? Заповіт написати».
– Не переживай… Кров’ю напишеш, – заспокоїв його Бабай і подав ледь помітний знак Жахам.
З диким завиванням і скреготом зубів Жахи накинулись на Чорта.
Передсвітанкова тиша наповнилась звуками стусанів, чортячими криками і зойком.
– Тільки по рогах не бийте! – волав Чорт, і його несамовитий вереск піднімався назустріч світанковим вогням. Над горою Бабая сходило велике зелене сонце.
А далеко-далеко внизу стрімкі потоки підземної річки підхопили чарівне яйце і понесли його в першу подорож. До кого воно прибуде? Куди прямує плутаними шляхами? Кого зробить щасливим?
А прямувало воно до світу людей! На шаленій швидкості накивало п’ятами з потойбіччя подалі і від Бабая, і від Чорта з Відьмою, і від свого безпорадного татуся Алконоста.
Глава 9 В світі людей
Ще не встигла заспокоїтися вода в криниці, ще віддзеркалювалися в ній зацікавлені пики Жахів, а яйце з реактивним гулом вже вилетіло з колодязя, що стояв коло біленької хатинки. Воно описало в повітрі високу дугу і через дірку в солом’яній стрісі впало прямісінько в гніздо до старезної Курки Ряби, що полюбляла спати в сінях.
А ще в цій біленькій хаті мешкали Дід зі своєю Бабою, однорога Коза Дереза, та Миша на ім’я Масько.
Від удару хата здригнулася. Занепокоєна Коза-Дереза висунула з хліва свою хитру морду. Дід, який спав в світлиці на припічку, гепнувся на підлогу і з переляку схопився за стару проржавілу шаблюку. А заспана Баба підскочила з лавки і кинулася прямісінько до ікон хреститися.
– Господи, кінець світу! Нарешті дочекалися… – пристрасно шепотіла вона, прислухаючись до несамовитого курячого лементу за дверима.
Та коли старі заглянули в сіни, то замість кінця світу побачили там свою Курку. Обхопивши голову крилами, Ряба заглядала собі під хвіст і розпачливо кудахкала над великим золотим яйцем. Вгледівши старих, вона вказала їм на яйце і знепритомніла.
– Ти ба, яйце, – здивувався Дід. – А ти хотіла її на суп. Вчися. – Дід значуще підняв вказівного пальця. – Вона хоч і старіша за тебе, а ще несеться. А ти мені за все життя дитинки так і не народила.
Дід схилився над Рябою і легенько постукав її по дзьобу пальцем.
Курка розплющила очі.
– Хто? Що? Я? Не моє, Чесне слово не моє! – клялася Ряба. – Я їх зроду не несла! Я курчат не люблю, я, взагалі, усяких дітей боюся.
А що ми з яйцем робити будемо? – поцікавилася Баба. – Може курчатко виведемо?
– Яке ще курчатко? – обурилася Курка. – Ніяких курчаток. Краще в інкубатор здамо.
– Ні! – вирішив Дід. – Яєчню зробимо. З салом.
Дід підхопив яйце, і разом з Бабою вони відправилися на кухню.
Ох і Били ж вони те яйце… І ножем, і виделкою. Стукали об край сковороди, гамселили молотком, а розбити так і не змогли. Тільки сковороду погнули та молоток поламали. Потім покликали на допомогу Козу і Курку. Але ті як не старалися у них теж нічого не вийшло. Коза собі копито забила, а Курка – дзьоба.
Потомилися всі, кинули яйце на лавку, та й вирішили перепочити. Баба Козі копито забинтувала, Дід Курці на розпухлий дзьоб поклав компрес. Сидять, чай п’ють.
А в цей час із своєї нірки за шафою вилізло хатнє Мишеня Масько з торбою за плечима. Масько видралося на лавку, і почало тихенько, щоб його не помітили, пхати те яйце до свого мішка. Ще б трохи і поцупив. Та Дід вчасно помітив злодюжку і як замахнеться на нього сковородою. А Мишеня як заверещить від переляку, як кинеться навтьоки - і яйце хвостиком тай зачепило. Впало яйце з лавки на підлогу і розкололося…
Глава 10 Що було в яйці
Баба схопилася за серце, Дід кинувся на підлогу, аби встигнути підставити сковороду, однак з яйця замість жовтка посипалися на підлогу кольорові намистини.
Хата враз налилася барвистим сяйвом, наповнилася дзвінким сміхом, а Дід, Баба, Коза і Курка заклякли від подиву.
А як же їм було не здивуватися, коли в одній половинці яйця стояла маленька гарненька дівчинка.
Дівчинка радісно подивилася на Діда з Бабою, посміхнулася до Кози з Куркою, і спробувала впіймати мишеня, яке вже крутилося зі своїм мішком у неї під ногами і збирало намисто.
– От тобі і яєчня. Дід почухав потилицю і передав Бабі половинку шкаралупи, на зворотному боці якої був напис:
„У чарівному яєчку звила дівчинка гніздечко! Ті, кого вона полюбить, найщасливішими будуть», – прочитала скрипучим від хвилювання голосом Баба.
– Ось, бачиш, стара, ти кінця світу чекала, а нам щастя привалило, – посміхнувся Дід.
– А нам? А нам теж привалило? – Коза, Курка і Мишеня, не менш за старих розраховували на щастя.
Щастя привалило їм усім. І було те щастя маленькою чарівною дівчинкою, яку вони назвали Світланкою – Зорянкою, бо з її появою в хаті стало світліше, а сонечко, що саме зійшло на небі, цілий день заглядало їм у вікна і жодного разу не сховалося за хмари.
Congratulations @bedrik-solar! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
Your next target is to reach 500 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out our last posts:
Support the HiveBuzz project. Vote for our proposal!