24 лютого 2025 року виповнюється три роки від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну. Цей день став не лише трагічною віхою в історії нашої держави, а й символом неймовірної стійкості, мужності та єдності українського народу. За 1096 днів війни Україна пережила безпрецедентні випробування, але не лише вистояла, а й довела світові, що свобода та справедливість варті найвищої ціни.
Військовий вимір: Від оборони до наступу
Повномасштабна війна почалася з масштабних атак російських військ по всьому периметру кордону України – від Луганщини до Київщини. У перші дні мало хто вірив, що наша країна зможе встояти перед чисельно переважаючим ворогом. Проте Збройні Сили України, підкріплені добровольцями та народною підтримкою, зірвали плани Кремля захопити Київ за три дні. Захист столиці, звільнення північних областей, успішні контрнаступи на Харківщині та Херсонщині у 2022 році стали першими гучними перемогами.
За три роки Україна завдала Росії колосальних втрат: за офіційними даними, станом на лютий 2025 року російські війська втратили близько 868 тисяч осіб, тисячі одиниць техніки та значну частину свого військового потенціалу. Водночас ціною цих досягнень стали життя понад 46 тисяч українських воїнів, десятки тисяч зниклих безвісти та сотні тисяч поранених. Діти – найвразливіша частина суспільства – також постраждали: 599 загиблих і понад 1762 поранених за даними Офісу Генпрокурора.
Наразі війна перейшла у фазу позиційних боїв, де ключову роль відіграють технології – дрони, системи ППО, артилерія. Україна довела свою здатність адаптуватися: від виробництва власних безпілотників до використання західної зброї, як-от HIMARS чи Storm Shadow. Проте брак ресурсів, зокрема людських, залишається критичним викликом. Мобілізація та виснаження особового складу – це реальність, з якою ми стикаємося на третьому році війни.
Економічний фронт: Стійкість під ударами
Незважаючи на руйнування інфраструктури, Україна продемонструвала вражаючу економічну витривалість. За оцінками, збитки від війни сягають сотень мільярдів доларів: знищено житло, енергетичні об’єкти, транспортні мережі. Лише у 2024 році бюджетні видатки на оборону склали 2,1 трлн гривень – це понад 142 млн доларів щодня. На 2025 рік заплановано ще більше – 2,2 трлн гривень, що становить 26,3% ВВП.
Попри це, економіка адаптується. Прогноз Національного банку України передбачає зростання на 4,3–4,6% у найближчі роки за умови збереження міжнародної підтримки. Втрата 1,7–2,3 млн робочих рук через міграцію коштує нам 5–7,8% довоєнного ВВП щороку, але малий і середній бізнес, аграрний сектор та ІТ-галузь продовжують працювати навіть під обстрілами. Міжнародна допомога – 70 млрд євро від Європи та значні внески від США – стала рятівним колом, хоча нестабільність у політиці партнерів, як-от реформування USAID, викликає занепокоєння.
Соціальний вимір: Єдність і травми
Війна змінила кожного українця. 6,3 млн людей стали біженцями, мільйони – внутрішньо переміщеними особами. Сотні тисяч сімей втратили близьких, а діти ростуть під звуки сирен. Проте саме в ці темні часи проявилася сила української нації. Волонтерський рух, взаємодопомога, культурний спротив – це те, що тримає нас разом. 24 лютого стало не лише днем початку війни, а й Національним днем молитви, днем пам’яті та гордості.
Водночас суспільство відчуває втому. Психологічні травми, економічні труднощі та невизначеність майбутнього тиснуть на кожного. Важливо, щоб ми не втратили віру один в одного, адже єдність – наша головна зброя.
Міжнародний контекст: Від ізоляції Росії до підтримки України
Три роки війни змінили геополітичний ландшафт. Росія зіткнулася з безпрецедентними санкціями, які послабили її економіку: висока інфляція, дефіцит робочої сили, відтік капіталу. Водночас Україна отримала підтримку десятків країн – від зброї до гуманітарної допомоги. Європа надала 62 млрд євро військової підтримки, а країни Балтії та Скандинавії стали лідерами за внеском відносно ВВП.
Проте війна виявила й слабкості Заходу: нерішучість у питанні членства України в НАТО, затримки з постачанням зброї, політичні зміни в США. Це нагадує нам, що перемога залежить насамперед від нас самих.
Висновки: Що далі?
Три роки війни показали, що Україна – не просто країна, яка виживає, а нація, яка бореться і перемагає. Ми зламали міф про непереможність Росії, але попереду ще довгий шлях. Ключ до перемоги – у наших руках: у сміливості воїнів, працьовитості тилу, підтримці партнерів і вірі в майбутнє.
Дорогі мої українці,
Три роки тому ворог прийшов на нашу землю, щоб знищити нас, але ми вистояли. Я пишаюся кожним із вас – тими, хто тримає зброю, хто працює в тилу, хто вчить наших дітей, хто молиться за мир. Ви – моя сила і моя надія.
Я бажаю вам витримки, щоб пройти цей шлях до кінця. Здоров’я – фізичного й душевного, адже війна забирає багато, але не може забрати нашу душу. Любові – один до одного, до своєї землі, до життя. І головне – перемоги, яку ми здобудемо разом.
Нехай кожен новий день наближає нас до миру, а кожен ваш крок буде кроком до вільної, сильної України. Слава вам, і слава нашій державі!
