Вітаю, Друзі! Сьогодні я хотів би щоб ви трохи посміхнулися. Читайте реальну історію з мого лабораторного життя.
Отже, часом життя підкидає такі історії, що ніякий комік їх не вигадає. Особливо, коли справа доходить до святкування на роботі, де все, здається, йде за планом, а потім — бац! — і ти вже зірка комедії абсурду. Ось вам одна така пригода від мене, вашого скромного оповідача, який мимоволі став хіміком-жартівником.
Ох, ну слухайте, це було щось! Зібралися ми якось на роботі відсвяткувати день народження нашого шефа. Ну, все як годиться: торт притягли — шоколадний, красень, чайник гудить, лимончик на столі лежить, щоб, знаєте, додати шику. Але от біда — ножа нормального нема. Ми ж не в ресторані, а в лабораторії, де чайник — це вже розкіш. Порилися в шухлядах, знайшли якийсь древній ніж — іржавий, як меч якогось лицаря з підвалу музею. Але що робити? Лимон сам себе не поріже, торт тоже не розпадеться на шматки від наших благальних поглядів.
Загалом, я взявся за діло. Ріжу лимон — скрипить той ніж, аж зуби зводить, але ріже ж! Потім торт — ну, криво, але з душею. Розклали все по тарілочках, налили чай, шефу вручили першу порцію — він же іменинник, йому почесне право першого укусу. Він такий, усміхається, бере чашку, робить ковток, потім шматок торта — і тут починається кіно!
Секунда — і його зуби стають ЧОРНИМИ. Не просто темними, а як у вампіра з дешевих спецефектів! Губи — ніби він вугілля пожував. Ми всі спочатку в ступорі: “Шефе, ти шо, в гота записався?!” А потім хтось не витримав і пирснув зі сміху. За ним другий, третій — і ось уже вся лабораторія регоче, як на стендапі. Шеф сидить, кліпає очима, нічого не тямить, а ми просто вмираємо від сміху. Уявіть: чоловік поважний, в костюмі, а зуби — як у зомбі з фільму жахів!
Ну, я ж не просто свідок, я ще й хімік за вислугою, тож швидко зметикував, що до чого. Виявляється, той іржавий ніж — це був наш джокер у рукаві. Залізо з нього, лимонна кислота з лимона і таніни з чаю влаштували вечірку прямо в шефовій чашці. Змішалися — і вуаля, утворилася комплексна сполука, натуральні чорнила! А чашка темна, непрозора, тож він і не помітив, як його чай перетворився на відьомське зілля. Випив — і став “Містером Чорнозубом”.
Ми, звісно, шефу правду не сказали. Навіщо псувати людині свято? Дали йому склянку води, сказали: “Попий, шефе, це торт такий інноваційний, з сюрпризом”. Прополоскав рот — і все, фарба змилася, бо вона водорозчинна, безпечна. А ми ще довго згадували, як ненароком влаштували хімічний стендап. Мораль? Ніколи не недооцінюйте силу іржавого ножа і чашки чаю — це комбо для веселощів! І так, друзі, беріть на замітку: якщо хочете пожартувати, хімія вам у поміч!
Ось реакція:
Source
Схематичне подання окислення повітря розчинного Fe (II) -Tannin до напівінфініту, темного комплексу Fe (III) -Tannin під час фарбування волосся. Можливі місця зв'язування дубильної кислоти та галлової кислоти до Fe (III) показані червоним кольором.
Навіть не знав, що такі перетворення існують 😎