Вивчення стародавньої ДНК дозволило розкрити хвилі міграції людей у Європі в першому тисячолітті нашої ери, використовуючи новий метод аналізу родоводу, розроблений під керівництвом Інституту Френсіса Кріка.
Новий підхід до вивчення історичних міграцій
Дослідження, опубліковане в журналі Nature, представило метод під назвою Twigstats, який дозволяє більш точно визначати відмінності між генетично схожими групами. Це відкриває нові деталі про переміщення населення в Європі, які раніше були прихованими через генетичну схожість історичних популяцій.
Метод застосували до аналізу понад 1500 геномів європейців, які жили переважно в період із 1 по 1000 роки нашої ери, охоплюючи залізний вік, падіння Римської імперії, ранньосередньовічний «період переселення народів» та епоху вікінгів.
Переміщення германських народів
Римські історики згадували про конфлікти з германськими племенами, які проживали за межами імперії. За допомогою Twigstats вдалося підтвердити міграцію цих груп на південь із Північної Німеччини чи Скандинавії на початку першого тисячоліття.
Генетичні дані вказують на те, що ці мігранти оселилися на територіях сучасної Німеччини, Італії, Польщі, Словаччини та півдня Британії. Один із людей, виявлених у Південній Європі, мав 100% скандинавське походження.
Міграція на північ до Скандинавії
На кінець залізного віку (300–800 роки н.е.) дослідники виявили зворотну хвилю міграції на північ до Скандинавії. Багато вікінгів із південної Скандинавії мали предків із Центральної Європи. Археологічні знахідки на острові Еланд у Швеції підтверджують, що цей приплив людей був тривалим, а не одноразовим.
Епоха вікінгів
Відомо, що вікінги (800–1050 роки н.е.) здійснювали набіги та оселялися в різних частинах Європи. Дослідження показали, що багато людей за межами Скандинавії у цей період мали змішане місцеве та скандинавське походження.
Наприклад, в Україні та Росії знайшли представників із предками зі Швеції, а в Британії — із Данії. Масові поховання вікінгів у Британії свідчать про насильницьку смерть людей зі Скандинавії, можливо, учасників набігів.
Висновки та перспективи
Лео Шпайдель, автор дослідження, зазначив, що метод Twigstats дозволяє аналізувати тонкі генетичні зміни, раніше недоступні для науки. Це відкриває нові можливості у вивченні генетичної історії не лише Європи, а й інших регіонів світу.
Професор Пітер Хізер додав, що нові дані допомагають краще зрозуміти міграційні процеси, які формували культурний і політичний ландшафт Європи. Twigstats дає змогу відповісти на запитання, які довго залишалися без відповіді.