Ранок був вкритий сірими хмарами, а вулиці вкривали великі краплини дощу. Люди поспішали, тримаючи парасольки, але серед них була одна дівчина, яка несла в руках старий дощовий плащ. Її звали Лілія.
Лілія була незвичайною дівчиною. Вона завжди вірила, що дощ - це не просто природне явище, а щось більше. Вона вважала, що кожна краплина дощу має свою історію, своє послання.
Одного дня, коли дощ знову обливав вулиці, Лілія вийшла на прогулянку. Вона стояла під великим деревом і спостерігала, як краплини впадають на землю. І тоді вона почула слабкий шепіт.
“Лілія,” - сказав дощ. - “Ти чуєш мене?”
Лілія здивовано підняла брови. “Ти… ти розмовляєш зі мною?”
“Так, - відповів дощ. - Я наречений, який шукає свою співрозмовницю. Ти віриш в магію дощу?”
Лілія відповіла: “Так, я вірю. Я завжди вірю в те, що природа має свої таємниці.”
Дощ розповів Лілії про своє життя, про те, як він виникає в хмарах, як падає на землю, як відновлює життя рослин. Лілія слухала, захоплена кожним словом.
“Лілія, - сказав дощ, - ти можеш бути моєю співрозмовницею? Ми можемо розмовляти кожного дощового дня.”
Лілія погодилася. Відтоді вона стала нареченою дощу. Вони розмовляли про все: про життя, про кохання, про таємниці природи. І кожна краплина дощу, яка впадала на Ліліїн плащ, була для неї як послання від її нареченого.
І так, Лілія продовжувала вірити в магію дощу, а її серце було наповнене коханням і теплом.
Зображення згенеровані нейронною мережею Leonardo.ai.
Congratulations @darynka! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPЯк романтично... Дівчина дуже гарна!)))
Дякую! 😊
Її "змалювали" з Рейчел МакАдамс))