За вашою концепцією виходить, що блаженство — смерть, життя — це вічні муки, а щастя — первородний гріх людський. А як би ви визначили прояв любові? Чи лишилося їй місце в парадигмі сучасного світу, беручи до уваги той факт, що людство стає дедалі менш чуттєвим?
You are viewing a single comment's thread from:
Попри це все я вірю в Бога і в те, що він має мало впливу на те що зараз коється в світі. Любов це прекрасне почуття. Їй завжди є місце в душі кожної людини, але дуже миттєве. В комусь любов живе довго, а в когось живе зовсім трохи, бо часто матеріальне любов вбиває в людині. Матеріальне це я маю наувазі якшо не гроші, то те ж бажання отримати якесь задоволення. Я розумію про що ви мене спитали > Відчуття любові це як пік людського щастя, але воно не має матеріальної складової. Любов це духовна частина людини, можливо одне з небагатьох проявлень Бога. Або ж це форма Бога, яка доступно передає людині Божу суть.
Дякую за відповідь. Ви дуже чітко сформулювати її в останніх двох реченнях. :)
Я радий
А Вам дякую, що читаєте