У мене в колеги, буквально в перший день повномасштабного вторгнення, загинув брат, військовий, з 2014 року був постійно на фронті. Я його знала лише по фото, але неможливо було прийняти таку страшну звістку. Юля міцно трималася, і через тиждень разом із чоловіком з ризиком для життя поїхали власним авто забирати тіло на непідконтрольну Україною територію. Потім загинули хлопці з елітного спецназу, друзі мого брата, координати яких здала якась сволота за 300 баксів. У Сергія залишилася дружина з дитиною 6 місяців (уже ось майже рік дитині буде). І скільки таких покалічених доль. Просто втрату тих, кого більше чи особисто знав, гостріше переживаєш. Але всіх шкода, за всіх болить. Одужуйте якнайшвидше.
You are viewing a single comment's thread from: