У Національному науково-природничому музеї НАН України в Києві останній раз була, мабуть, років 15 тому. Зазвичай у таких музеях мало що змінюється, та й наша пам'ять притуплюється. І коли в них потрапляєш знову, то виникає враження, наче окремі експозиції бачиш уперше.
Цей музей, як відомо, є одним із найбільших науково-природничих музеїв світу і, власне, одним із найбільших природничих музеїв України. Мене в ньому приваблює відділ флористики (попри те що він вже давно «законсервувався» в часі), комплекс діорам з ландшафтними експозиціями і відділ з вимерлими тваринами.
В останньому, під час незапланованого походу до музею, я затрималася найдовше. Бо тут справді є на що подивитися, і цей відділ, на відміну від інших, усе ще сприймається "по-сучасному". Зрештою, «динозаври» завжди привертають увагу. А тут таких кілька, і навіть хижина з кісток мамонтів є. Але вона настільки захаращена гривневими купюрами, які дивакуваті відвідувачі кидають невідомо для чого, що у мене навіть не було бажання її сфотографувати. Як на мене, таким «традиціям» взагалі не місце в музеях, і ті купи «паперового сміття» було б непогано прибрати, щоб не спонукати інших «псувати» експозицію.
Відвідувачів у музеї насправді небагато. Я взагалі думала, що нікого не буде. Бо такі музеї в нашій країні, будьмо відверті, мало кого нині приваблюють, окрім як школярів, які приходять сюди на екскурсії. До речі, проводять такі екскурсії молоді науковці, і доволі цікаво розповідають (одну з таких мала змогу підслухати), тож дітлахам не нудно. Але хочеться, щоб такі простори хоча б якось осучаснювалися (дякувати, з'явився аудіо-гід), ставали затребуваними, а отже, і рентабельними. І щоб наука, зокрема природнича, ставала популярною серед молоді. Бо світ природи насправді ще не до кінця досліджений.
Давно там не бував. Стелю вже там відремонтували, не протікає?
Щодо стелі не скажу, мабуть, відремонтували. А так, за 15 років, там мало що змінилося. :)