Усім привіт.
Останніми днями зимова погода у квітні не дуже спонукає до прогулянок, а надто до походів у ліс, але я таки наважилася. Позаяк захотілося якоїсь зміни обстановки. А ще — відволіктися думками, зняти психологічну напругу й зарядитися енергією природи. Бо ментальне здоров'я нині важить понад усе. А прогулянка, як відомо, чи не найпростіший спосіб тримати себе в тонусі. Тож, ходімо на #WednesdayWalk!
Попри те, що сьогодні була сонячна й безвітряна погода, холод таки давався взнаки. Але, тепло вдягнувшись, я його майже не відчувала. Хіба що лише тоді, коли знімала рукавиці, аби зробити кілька фото цікавих знахідок, які трапилися мені в лісі під час прогулянки.
Як-от, наприклад, цей пеньок у формі м'якого крісла ще й із підставкою для ніг! О, я неодмінно сіла б у нього трішки перепочити, якби розміри цього «крісла» мені це дозволили б.
Вкритий зеленим мохом, він, певно, доволі зручний і комфортний. Не можу сказати по відчуттях (зрозуміло, з яких причин), але виглядає саме так.
А як вам цей весняний килимок моху насиченого зеленого кольору? Взимку чи восени він не такий яскравий.
Від останньої своєї прогулянки до лісу помітила, що на стовбурах дерев з'явилося чимало усілякого виду грибів, в яких я далеко не експерт. Така активність їхньої появи, певно, пов'язана із приходом весни. Тож пройти повз них без уваги не змогла. Наче і нічого особливого, але всі такі різні, кожен у своєму особливому колірному відтінку. То чому б не зробити фото?
А про цю парочку, чи то, власне, про сам вид грибів, востаннє писала на #FungiFriday. Тільки тоді була весняна зима, а нині зимова весна. І цього разу вони мені трапилися у лісі.
Інколи замислююся над тим, що якби нині головним орієнтиром для визначення пори року був би не календар, а тільки те, що ми бачимо за вікном, то, мабуть, мали б лише одні припущення: стартував чи ні новий сезон. Тому корисно робити такі власні нотатки під час прогулянок, помічаючи усілякі дрібнички-підказки, аби не бути ошуканим диванним синоптиком-експертом.
Зважаючи на те, як зараз голосно й дзвінко співають пташки, розумієш, що попри вибрики природи з усіма цими сніговими циклонами, весна вперто наполягає на своєму. І ми маємо брати з неї приклад: демонструвати свою силу, тиснути й перемагати. І тільки так.