Всім привіт! Мав трішки загружені дні але під час робочої перерви мені на очі попалась досить цікава стаття щодо стресу. Після того як я її прочитав, то трішки покумекав і дещо прояснилось. Виявляється що до певного стану "війни" можна звикнути. І не потрібно зразу писати, що мені легко говорити, бо я в безпеці. Я розумію, що порівняти захід України та території де ведуться активні бойові дії неможливо. Там люди перебувають в постійному кошмарі, а не стресі. Тому цей пост більше орієнтований на людей з західної України, де все досить спокійно.
Hello everybody! I had a bit of a busy day, but during the work break, I came across a very interesting article about stress. After I read it, I thought a little, and something became clear. It turns out that you can get used to a certain state of "war". And you don't have to write right away that it's easy for me to say, because I'm safe. I understand that it is impossible to compare the west of Ukraine and the territories where active hostilities are taking place. These people are in a constant nightmare, not stress. Therefore, this post is more focused on people from western Ukraine, where everything is quite calm.
Так от, воєнний стан створє для людей стрес. Починаючи від початку війни, всі люди після звуку сирени зразу бігли в укриття. Однак, зараз я біжу в укриття і бачу, що хтось собі гуляє (ще й з дітьми), хтось сидить на лавочці і явно в них все добре. Так ніби тільки я чую повітряну тривогу. Це жахливо і це неправильно. Але це явище відносно пояснюється теорією механізму стресу.
So, the state of war will create stress for people. From the beginning of the war, all the people immediately ran to the shelters after the sound of the siren. However, now I run to the shelter and see that someone is walking (even with children), someone is sitting on a bench and obviously, they are fine. It's as if I'm the only one hearing the air alarm. It's awful and it's wrong. But this phenomenon is relatively explained by the theory of the mechanism of stress.
Батько цього механізму, Ганс Сельє, виділяє три стадії стресу:
- Стадія тривожності.
- Стадія резистентності.
- Стадія виснаження.
The father of this mechanism, Hans Selye, identifies three stages of stress:
- Stage of alarm.
- Stage of resistance.
- Stage of exhaustion.
Перша стадія тривожності була характерна всім на початку війни. Нас застали зненацька обстрілами, армією. Ми спантеличені, заплутані. Це якраз і характерно було нам, коли в нас починалась паніка від перших разів повітряної тривоги. Однак, тривожність заміняється стадією резистентності. Для неї характерне вже невелике звикання до ситуація яка виникла і навіть певна впевненість в собі. Це те, що ми бачимо зараз, коли люди впевнені, що вони далеко від фронту і снаряд в них не влучить незважаючи на повітряну тривогу. Хибна думка як на мене і досить безвідповідальна. Ну і остання стадія, яка нас чекає, це виснаження. Це коли організм вже змучиться від постійного стресу і почнуться незворотні фізіологічні процеси для організму. Наприклад, це можлива підвищена тривожність в майбутньому.
The first stage of alarm was common to everybody at the beginning of the war. We were caught unawares by shelling and the army. We were confused. This is exactly what was characteristic of us when we began to panic from the first time of air alarm. However, the alarm stage is replaced by a stage of resistance. It is characterized by a slight addiction to the situation that has arisen and even a certain self-confidence. This is what we see now when people are sure that they are far from the wat front and the missiles will not hit them despite the air alarm. A misconception in my opinion is quite irresponsible. Well, the last stage that awaits us is exhaustion. This is when the body is already tired of constant stress and irreversible physiological processes for the body begin. For example, it is possible to have increased anxiety in the future.
Ось така невесела психологія. Бережіть себе та Україну, а також пам'ятайте, що коли звучить сирена, потрібно ховатись, бо не просто так її включають.
Here is such gloomy psychology. Take care of yourself and Ukraine, and also remember that when the siren sounds, you need to hide, because it's not just turned on for no reason.
The image is taken from Pixabay.
