‒ Начебто до новоросійська. – Арес почав колупати підлогу мечем. – Але я думаю не треба хвилюватися.
‒ Чого це не треба? – Обурився Гермес. – Там декілька лямів зелених.
‒ Оце здивував! – Арес нахилився на вухо Гермесу та прошепотів: - На початку війни яйценосний міністр шпурнув у нірвану декілька лярдів – і нічого.
Гермес цокнув язиком та похитав головою.
‒ Як це у нього так все гладенько виходить? Ти мене познайомиш з ним?
‒ Та він вже не міністр.
‒ Та я тільки бажаю декілька майстер класів у нього взяти. Пам’ятаєш, як один їхній президент показував по теліку свої долоні і казав: «Оці руки нічого не крали». Я вже тоді напружився – як це можливо. А потім добрі боги мені все роз’яснили. Його руки дійсно нічого не крали. Крав його банкір-олігарх та регулярно заносив йому. А він сором’язливо керував корупцією.
Гермес подивився на Ареса, який вже так проколупав мечем діру в хмаровій підлозі, що стало видно всі виходи з Капітолія, та продовжив:
‒ Я вже впевнений, що наш яйценосець перевершив і того президента, руки якого нічого не крали та його наступника, який крав камазами.
Арес сховав меча та сплюнув у дірку в хмарній підлозі, поціливши на голову якомусь магівцю-республіканцю, який волав на ступенях Капітолію проти мігрантів з Мексики, звинувачуючи в цьому Ізраїль та українську діаспору.
‒ Ти сам, друже Гермес, відповів на своє ж питання, чому не треба хвилюватися. – Арес дістав автоматичного ножа «Мікротек» та почав клацати лезом. – Всі твої контракти незабаром повернуться до Севастополя.
‒ З чого це ти взяв? – Гермес здивовано витріщився на бога війни
‒ А з того, що в Україні зараз супер нова корупційна фішка. У них тепер реально президент нічого не краде. А крадуть у нього та навколо нього. Причому крадуть так, начебто сьогодні останній день Помпеї.
‒ А хто там навколо нього? – Гермес зацікавлено прижмурився
‒ Навколо нього цілий офіс на чолі з генеральним секретарем цього самого офісу. Так отой чолов’яга – секретар примудрився зробити так, що він не відповідаючи ні за що крім паперу в принтері і туалеті, підгріб під себе всі корупційні схеми країни.
‒ А куди ж президент дивиться?
‒ Він дивиться у дзеркало. Потроху заростає, робить втомлене обличчя та знімає відоси. А ще пильно слідкує за трендами у військовому одязі та таланах.
‒ Ні, я маю на увазі тутешнього президента- ветерана! Адже він виділяє кошти на велике крадівництво!