2022 рік
...У навчальному підрозділі, де готували снайперів для збройних сил, Павло Михайлюк щосили натхненно пас задніх і постійно потрапляв в халепу. Незрозуміло як він пройшов відбір до школи та ще більш незрозуміло як він її закінчив. Під час навчання Павло постійно виступав об'єктом глузувань і розіграшів у товаришів по службі. Кульмінацією карколомної курсантської кар'єри став випадок, коли горе-снайпер на літні заняття з маскування в лісосмузі помилково захопив зимовий камуфляж.
─ Якщо зніматимуть серіал «Невезучі снайпери», я запропоную тебе на головну роль. ─ Постійно “підбадьорював” Павла начальник школи, легендарний снайпер на прізвисько «Сіма». ─ Ти хоч попереджуй нас, щоб ми не вділалися від сміху наступного разу.
І якби не його феноменальна пам'ять, що дозволяла відмінно здавати всю теоретичну частину курсу і старанність, що межувала з безумством та дозволяла всім товаришам по службі експлуатувати Павла під час чищення табельної зброї після стрільб, його б давно відрахували зі школи.
Абияк відстрілявшись на випускному іспиті, Павло потрапив служити до частини, яка дислокувалася у затишному передмісті столиці.
Мирна та розмірена служба снайпера - строковика дозволила Павлу в перервах між заняттями з стройової підготовки та нарядами на кухні досконало вивчити в теорії все найкраще снайперське озброєння світу, включаючи антиснайперські комплекси французького та американського виробництва. Служба спокійно добігала кінця, і Павло все більше думав про майбутнє. Повертатися до рідного убогого райцентру йому не хотілося, і він твердо вирішив повторно спробувати щастя до будь-якого ВУЗу, де буде мінімальний конкурс на бюджетне відділення. Щоб мати такий шанс, йому потрібно було укласти п'ятирічний контракт із збройними силами.
Додатковим стимулом послужили романтичні стосунки з Алією - продавчинею з місцевого військторгу, яка на першому ж побаченні перетворила Павла на повноцінного чоловіка та познайомила його зі своєю чарівною чотирирічною донькою.
І саме того дня, коли Павло остаточно вирішив стати контрактником, мирне небо розірвали вибухи та гуркіт десантних гелікоптерів. Частину підняли по тривозі та відвели в тил…
… А через місяць взвод Павла у складі батальйонної тактичної групи повернувся для звільнення та зачистки селища, в якому дислокувалася його військова частина.
На підступах до населеного пункту групу накрила важка артилерія і залишки підрозділу закріпилися у одноповерхових будинках на околиці. А потім на них в атаку пішли танки, прикриваючи піхоту на БТРах.
Зазнавши важких втрат батальйон відступив, залишивши на полі бою тільки загиблих товаришів і єдиного живого і навіть не пораненого Павла, який зайняв снайперську позицію на горищі старої котельні за триста метрів від основних сил.
Дякую. Якщо книга сподобається читачам, почну работу над другою частиною романа.