Вітаю друзі! Сьогодні про містику, але обережно, фото та історія може налякати. Тож, чутливим може краще не занурюватися в цю розповідь :).
Ну що, наважилися? Вимикайте світло, наливайте чайку та поїхали 😎.
Сьогодні я на трапив на незвичайне відео, де жінка бігла десь в горах і намагалася спасти свою дитину. Дитина стояла на пагорбі і мовчала, а знизу була якась істота ні то змія, ні то джин, але дуже схоже й на людину. Вона, ця істота, противно плакала. Жінка, дуже сильно закричала, вона розуміла хто перед нею. Швидко віднесла дитину, до дому і потім кидала в цю істоту камені. Бо ніяк по іншому вона не могла її відігнати. Згодом вона ця істота пішла до низу долини річки. Це було реально жахливо. Якщо чесно, я в такі речі не зовсім вірю. Розумію, що скоріш за все, це якась постанова. Але, знаєте, якийсь холодок пройшов по спині.
Отже, вирішив дізнатися, що це таке. Перечитав багато коментарів, але там тільки питання, що це. Однак, в двох повідомленнях на арабській мові я знайшов зацепку.
Source
Спробую написати про це від першої особи. Отже, тримайте трохи містики + реальна історія.
На це я вирішив написати розказ. Ось тримайте.
Коли я вперше почув плач у ночі, той пронизливий, тужливий звук, що доносився з темряви біля річки, моє серце завмерло. Це було не просто відлуння вітру чи крик нічного птаха — у ньому відчувалася невимовна скорбота, що пронизує кістки. Місцеві шепотіли про неї — Ла Йорону, Плачучу Жінку, чий дух блукає берегами, шукаючи своїх втрачених дітей. Я вирішив розібратися, чи є в цій легенді хоч крапля правди, чи це лише казка, що лякає дітей. Те, що я знайшов, занурило мене в містичний світ, де межа між реальністю та примарним розмивається, а плач Ла Йорони звучить як вічний заклик із глибин часу.
Source
Тіні ацтекських богинь
Легенда про Ла Йорону, як я з’ясував, сягає корінням у темні часи до приходу іспанців. Усе почалося з Ціуакоатль — ацтекської богині, чий образ поєднує материнську ніжність і жахливу силу. Її називали "Жіночою Змією", і вона була покровителькою пологів, але водночас її голос лунав як передвістя біди. Кажуть, перед падінням Теночтітлана в 1509 році люди чули її плач — крик, що пророкував загибель імперії. "О, мої діти, ми назавжди підемо!" — кричала вона, і цей відчай, здається, оселився в легенді про Ла Йорону.
Source
Я уявляю її: високу постать у білому, з розпатланим волоссям, що пливе над водою, як туман. Її очі — бездонні колодязі горя, а руки простягнуті до дітей, яких вона ніколи не знайде. Ціуакоатль, кажуть, шукала свого сина Міксоатля, покинутого в хаосі міфів. Чи могла вона стати першою Плачучою Жінкою, чий дух і досі блукає, не знаючи спокою?
Іспанські відлуння і примарні криниці
Але історія Ла Йорони не обмежується ацтекськими берегами. Іспанці принесли свої власні тіні, і я натрапив на розповідь про Ельвіру з Роти, що в Іспанії. У 14 столітті, за правління Педро I, вона була гордою красунею, чия доля обернулася трагедією. Її привид, пов’язаний із криницею, відомий як "Ель Позо де Ла Йорона", став місцевою легендою. Вода в тій криниці, кажуть, шепотіла її ім’я, а вночі можна було почути її стогін.
Мені здається, що коли іспанці ступили на землі Мексики, їхні історії злилися з місцевими. Ельвіра і Ціуакоатль стали одним цілим — примарною матір’ю, чий плач пронизує ночі. Я майже бачу, як ці два світи зіткнулися, породивши Ла Йорону, яка тепер блукає не лише річками, а й людською уявою.
Марія, що втратила все
Сучасна версія, яку я чув від старих оповідачів, звучить так: була колись Марія — вродлива, але бідна дівчина. Вона покохала чоловіка, багатого і з вищого стану, народила йому дітей. Але він покинув її заради іншої, і в пориві сліпого відчаю Марія повела своїх малят до річки. Її руки тремтіли, коли вона занурювала їх у воду, а потім, усвідомивши жах свого вчинку, кинулася слідом. Та смерть не принесла їй спокою — її душа залишилася прив’язаною до цього світу, приреченою вічно шукати тих, кого вона втратила.
Source
Коли я стояв біля річки вночі, слухаючи шепіт води, мені здалося, що я чую її. Тихий, надривний плач, що зливається з плюскотом хвиль. Чи справді це був її голос, чи лише моя уява, збуджена розповідями? Але місцеві клянуться: Ла Йорона реальна. Вона забирає тих, хто наближається до води в темряві, особливо дітей, які не слухають батьків.
Ла Малінче: зрада і скорбота
Дехто шепотів мені про інший зв’язок — із Ла Малінче, жінкою, що стала мостом між ацтеками та іспанцями. Її звали зрадницею, матір’ю, що народила нову націю від Кортеса, але втратила свій народ. Чи могла її скорбота втілитися в Ла Йорону? Я бачу це як символ: мати, що плаче за дітьми, яких вона не змогла врятувати від долі. Її історія — не про вбивство, але про втрату, що пронизує століття.
Привиди Ріо-Гранде
Стоячи на березі, я уявляв сучасні трагедії — дітей, що гинули в холодних водах Ріо-Гранде, коли їхні батьки шукали кращого життя. У 2019 році світ облетіла звістка про батька і дочку, які потонули, тримаючись одне за одного. Чи не їхні душі додають ваги плачу Ла Йорони? Може, вона — не лише міф, а й відлуння всіх матерів, чиї діти загинули у хвилях?
Мій висновок із темряви
Чим більше я копав, тим ясніше розумів: Ла Йорона — не просто людина, що колись жила. Вона — дух, витканий із горя Ціуакоатль, гордості Ельвіри, відчаю Марії та зради Ла Малінче. Її плач — це не звук однієї душі, а хор втрачених матерів, що лунає через віки. Я не знайшов її могили чи історичного документа з її ім’ям, але відчув її присутність у шепоті води, у тремтінні листя вночі.
Коли я востаннє стояв біля річки, місяць відбивався у хвилях, і на мить мені здалося, що я бачу її — білу постать, що пливе над водою. Вона не наблизилася, але її плач залишився зі мною. Ла Йорона — це не історія однієї жінки, а містична таємниця, що живе в нас усіх, нагадуючи про любов, втрату і вічну тугу.
Дякую, що дочитали та за підтримку.
Сподіваюся я не сильно вас налякав :). Але, це ж все ж таки містика.
Якщо будуть від вас лайки, розкажу й інші історії.💀💀💀
Congratulations @jokerhive! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
Your next target is to reach 4500 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPit is better do not stir unknown spirits