Усім привіт :)
Уявляєте, сиділа в фейсбуці, переглядала свої старі дописи і натикнулась на один пост, котрий писала ще в свої 16 років))
Цитую
"Знаєте, немає нічого кращого за весну в шістнадцять.
коли ти юна, наївна і сповнена надій.
дорослі люди дивляться на нас, співаючих пісні на вулиці на повний голос, і їх відвідують думки про те, які ми ще дурні, але водночас з цим, в глибині душі вони мріють опинитися на нашому місці.
сонце засліплює вже на виході з дому вранці, від чого бажання слухати вчителя фізики на уроках стає ще менше, натомість хочеться танцювати або пити смачну каву десь в центрі міста - абсолютно плювати на перший закон термодинаміки.
і поки ми живемо від вихідних до вихідних, називаємо життя "несправедливим" через двійки з біології або не взаємні симпатії, сміємося над жартами однокласників, з нетерпінням чекаємо літніх канікул або ночуємо у друзів після тижня умовлянь батьків, ми навіть не маємо на увазі, що одного разу все це стане лише приводом для ностальгії."
Настільки цей текст зігрів мені сердечко, таке приємне відчуття було після прочитання. Пройшло вже два роки, а я відчуваю цю наївну дитячу щирість і зараз :)
Так хочу повернутися до написання постів на хайв, але взагалі не маю ні часу, ні фантазії на них. Можливо, запропонуєте якісь ідеї або порадите, до якої теми доторкнутися?
