Сидимо з Ісусом на скелі,
Де його спокушав Сатана.
Вони обидва згадують, як доля їх сюди затягла.
Звісили ноги, майже веселі.
Говорять, як потім на ту пригоду в пустелі
Вигадка людська лягла.
Я кажу Ісусу: ти бачив,
Як із ликом твоїм на шевронах
Йдуть вбивати
Мої вороги?
Ти скажи мені: що це значить?
За які це гріхи і борги?
А він каже: «Хіба це вперше?
Хіба я про те говорив?
Я вже звик. Я умерши,
Своє серце їм всім відкрив.
Ти би мала мене зрозуміти:
Я не цього зовсім хотів.
Ну, а люди — вони, як люди.
Користуються тим, що дано.
Не дано — тоді створять облуди,
І сплетуть з тих облуд рядно.
Під рядном тим сховають Слово.
І під ним поховають світ.
Ти колись роззирнешся раптово
І побачиш, як серце твоє поступово
Стає чорним як вимерзлий пустоцвіт.»
Сатана зітхає поволі:
«Зрозуміти не важко це.
Ти сама щойно з поля бою.
Ти сама як те ламане деревце.
Це ти зараз вважаєш, мила,
Що з тобою хтось поряд є.
Той, хто буде давати силу,
В тебе першим її відбере.
І повір, я нічого не вдію.
Запитай он в Ісуса сама.
Хто найбільшу дає надію,
Хто тебе в своїм серці гріє,
Щойно ляже на тебе пітьма,
Той зречеться тебе так само
Як Петро зрікався Христа.
Той, хто дякував нашому Богу,
Що колись, між північних вітрів
Ти зʼявилась, як знак Перемоги,
Скаже: «В біса тебе я зустрів?»
Попри всі мої перестороги,
Я не цього зовсім хотів.»
Сидимо. Мовчимо. Світає.
Вдома далі іде війна.
Ворог йде моїми снігами,
Каже: «Все це во імʼя Христа».
Мої боги отримують шрами.
В грудях чорна наскрізна діра.
😳😰
Ті нелюди, вони вже дуже далеко від Бога...
Congratulations @kavunchik! You have completed the following achievement on the Hive blockchain And have been rewarded with New badge(s)
Your next target is to reach 1750 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out our last posts:
Прекрасний вірш. Величезна повага автору