Hi, friends!
November is such a gloomy and sullen month.
The leaves have already fallen from the trees. Snow now appears, then melts. A dull drizzle or heavy (almost spring) rain for a long time paints the sky in gray.
And when the clouds finally disperse and a blue color appears, it is seen as a real luxury. No matter how much we move forward in creating a technogenic civilization, we are all children of the sun. And even its modest autumn rays give the soul comfort and hope.
Today I want to kill "two birds with one stone" with this post.
First, I join my favorite initiative #lovetheclouds by @tobetada. Join us, rules are here!.
Secondly, my initiative #fridaypoem. A little while ago I came across this wonderful poem by Inella Ogneva and put it in drafts. This girl lived only 21 years, died of a serious illness... It's so unfair when young and talented people go!
And her simple but sincere poetry about love for this long-suffering planet shines with all the more light!
Привіт, друзі!
Листопад таки найбільш похмурий і насуплений місяць.
Листя вже опало з дерев. Сніг то з'являється, то розтає. Занудна мжичка чи рясний (майже весняний) дощ надовго замальовують небо в сірий колір.
І ось коли врешті хмари розсіюються і з'являється блакитна барва, то це видається справжньою розкішшю. Скільки б ми не рухались вперед у створенні техногенної цивілізації, але всі ми — діти сонця. І навіть його скупі осінні промені дають душі розраду і надію.
Був майже вечір... А він настає тепер так швидко! Зважаючи на невелике потепління, я таки змусила себе вийти на невелику прогулянку в поле і навіть в ліс. Ось таку красу вдалося зафіксувати. Специфічна, трохи сумна краса листопада.
Сьогодні хочу вбити "двох зайців" даним постом.
По-перше долучаюсь до улюбленої ініціативи #lovetheclouds.
По-друге, моя ініціатива #fridaypoem. Трохи давніше я натрапила на цю чудову поезію Інелли Огнєвої і відклала у чернетки. Ця дівчина прожила 20 з хвостиком років, померла через важку хворобу... Це так несправедливо, коли йдуть молоді і талановиті!
І тим більшим світлом сяє її проста, але щира поезія про любов до цієї багатостраждальної планети!
•••
А я закохана у небо,
У велич зір і ніжність хмар...
І часом більшого не треба,
Окрім краси небесних чар...
А я захоплююся морем,
Солоним присмаком пригод...
Красою хвиль його прозорих
І таїною синіх вод...
А я люблю як пахне вітер,
Нестримно, пряно, мов життя!
У ньому ніжність теплих квітів
І полонин серцебиття...
Я так люблю казковий ранок,
Як тільки сонечко встає...
Коли вкриває світ серпанок
І день поволі настає...
...
І можу з певністю сказати
І навіть крикнуть, що є сил,
Що я несказано багата
Всім тим, що Батько мій створив!
Я маю щастя чути вітер
І відчувати дотик трав,
І чути запах ніжний квітів,
І бачить відблиски заграв...
"Невже я все це заслужила?"
— Питання в серці виника.
І чуть як осінь срібнокрила
Тече тихенько, мов ріка...
І видно хмари пурпурові,
І небо манить, мов магніт...
Яке життя усе ж чудове!
Який прекрасний білий світ!
(Інелла Огнєва)
This post has been manually curated by @bhattg from Indiaunited community. Join us on our Discord Server.
Do you know that you can earn a passive income by delegating to @indiaunited. We share more than 100 % of the curation rewards with the delegators in the form of IUC tokens. HP delegators and IUC token holders also get upto 20% additional vote weight.
Here are some handy links for delegations: 100HP, 250HP, 500HP, 1000HP.
100% of the rewards from this comment goes to the curator for their manual curation efforts. Please encourage the curator @bhattg by upvoting this comment and support the community by voting the posts made by @indiaunited.
Many thanks for your support!
Thanks for your support!