October beauty in Lviv. Memories, thoughts and dreams... (#fridaypoem)

Hello, hivers!
Today I finally want to share with you some colorful, bright photos of autumn in my city.
This draft has been waiting for its turn for a long time. I love this variety of colors, it brings a festive mood and distracts from the problems of reality for a few minutes!
So, I haven't published them yet, because I wanted to write a few poetic lines to these photos. Finally, I got an impromptu one. It seems to me that on such sunny days, autumn smiles at us!
Of course, it would be cool to translate poetry into English, adhering to the rhyme, but for me such a task is unrealistic. Therefore, for now, a free translation...
Do you like golden autumn?

Поки ми зависли у міжсезонні між осінню і зимою, поки все навколо сіре, я хочу зазирнути в середину осені, коли світ перетворюється на картинку з калейдоскопа.
Осінь у місті завжди прекрасна... Заради цієї феєрії кольорів варто зупинитися на мить.

Жовтень та листопад дарував різну погоду і різні емоції. Незважаючи на суворі умови проживання на хуторі, я нарешті знайшла спокій, бо про радість можна хіба мріяти.
Ніхто не помер і не захворів. І з близького оточення людей, і серед 4-лапих підопічних.
Таке дивне відчуття... Прожити день і нікого не втратити. І тоді таке полегшення.
Але це у мене так.
А в когось гірше, бо щодня як не ракети, то сумні новини з фронту, бо війна зайшла у глухий кут і здається нема надії на краще...
Чи є?
Найбільша моя мрія на цю зиму — це тихо сидіти у квартирі, врешті завершити купу чернеток про давні подорожі, часом дивитися на світ і людей, врешті відвідати культурні події Львова і не встрявати в нові пригоди з котами.
Але ж ви знаєте, що остання фраза в цій афірмації збудована не правильно. Всесвіт не розуміє частки "не". Тому певно пригоди будуть до мене чіплятись далі.
Головне, щоб наш дорогий хайв продовжив свій ріст і можна було отримати гідну нагороду за великі статті.

Але час переходити до поезії, бо #fridaypoem.
Ці залиті сонцем кольорові клени схожі на усмішку осені...
В мене вийшов такий експромт. А ви теж долучайтесь! Обмежень немає. Не обов'язково писати вірші, можна ділитись поезією інших авторів, яка вам запала в душу!

•••
В міському багатоголоссі,
В рутині новин і тривог
Мені усміхнулася осінь
Й просила притишити крок.

Бо килим такий не щоденно
Вона вистеляє на діл.
Бо взимку, коли буде темно,
Цей спогад додасть трохи сил

До чорного смутку і чаю,
До цих безкінечних ночей.
Погляну — і відпочиваю,
Мов поряд надійне плече.

Земля, мов хлібина на крові,
Здається, що згине, згорить.
Та жовтень такий кольоровий,
Пророчить нам Світло згори.

EN:

In the city's polyphony,
In the routine of news and worries
Autumn smiled at me
And asked me to slow down my steps.

Because it's not every day
It spreads such a carpet on the ground.
Because in winter, when it's dark,
These memories will add a little strength

To the black sadness and black tea,
To these endless nights.
I'll look at these shots and rest,
As if I have a reliable shoulder by my side.

The Earth, like bread kneaded in blood,
It seems that it will perish, burn.
But October is so colorful,
Smiles and prophesies about the Light from above.