Листопад добігає кінця.
А з ним і календарна осінь.
Все коротші дні. Все нижче сонце пропливає над лісом. Все менше фото у моєму телефоні.
Все ближче наш переїзд до міста.
З одного боку я дуже вже цього хочу, бо побут тут суворий, а я стала іншою ніж колись. З іншого боку я боюсь. Я не знаю як і куди розмістити котів.
Пошук приміщення для перетримки наразі безуспішний. Але моя мрія живе. Тут потрібна наполегливість... Як і у всьому.
Як це не дивно, але ця холодна осінь мені принесла затишок і в певній мірі спокій.
Особливо жовтень та листопад. Ніхто не помер і ніхто серйозно не захворів з підопічних.
Ну і близькі люди усі живі...
В час війни це єдине що має значення.
Попереду підготовка до виїзду... Слід прибрати в хаті і зрозуміти, які речі мені потрібні там. Насправді нам потрібно дуже мало речей!
В голові багато ідей щодо нових дописів і навіть кілька чернеток, які мене терпляче чекають. Але не знаю чи матиму час на цю справу...
Тому до зустрічі!!!
І творче завдання: знайдіть кота!
Ми з Апельсиною бажаємо мирного дня!
