To get lost among the clouds. Love the clouds #205 (Заблукати поміж хмар, #fridaypoem)

Hi, friends! Today I share with you photos from my trip to Ternopil region in June 2024. These majestic thunder clouds inspired me to create poetry, which I am sharing as part of the #fridaypoem initiative.

Що може бути спільного між раннім літом та пізньою осінню? Хмари, дощі... Так, червень любить нас трохи охолодити.
Коли поєднується вологість та низька температура, то у мене завжди пригоди зі здоров'ям.
Але теплий літній дощ — це ок. Як і антициклон десь восени, коли прохолодно, але сонячно.
Ці фото довго "маячили" перед моїми очима в окремій папці.
Велич архітектури і похмурого грозового неба... То була дуже гарна подорож та Тернопілля, а саме у Вишнівець і Збараж, про яку я лише готуюсь розповісти детально:)
Хмари... Без них би не було того дивного настрою, того відчуття приналежності до минулих віків! Та і дощик нас тоді полякав. І вдвічі приємніше було опинитися у стінах красивих замків-палаців.
Якщо ж говорити про перше фото, то я вдивляючись в нього, запитую, куди ж веде оця стежка? Мабуть у минуле десь так на 300 років.

І оскільки сьогодні п'ятниця, день поезії, то мені в голову прийшли такі рядки:

ПОМІЖ ХМАР

Знов заблукати поміж хмар
на п'ять хвилин. Наснитись небу.
Вклонитися гурту примар,
а чи й торкнутись кого-небудь

із давніх вицвілих часів,
із переплутаних історій,
у передгрозовій красі,
у післягрозовому морі.

Лиш ти і хмари, ти і рай
по той бік блискавки і грому.
Життя як сон, як дим, як гра —
і небо як синонім дому.

BETWEEN THE CLOUDS

To get lost among the clouds again
for five minutes, dreaming of the sky.
To bow to the band of ghosts
and maybe touch someone of them

who came from long ago faded times
from tangled ancient stories
in pre-storm beauty,
in the post-storm sea.

There is only you and the clouds, you and heaven
on the other side of lightning and thunder.
Life is like a dream, like smoke, like a game.
And the sky is like a synonym for Home.