Шлях здавався дуже важким ,але ми навіть не уявляли що нас чекає попереду.
Вночі ми заїхали до Полтави, покружлявши по місту знайшли дім в якому нас вже чекали.
Далі були обійми , гарячий суп та чай. Ми були виснажені від страху за життя. Весь час здавалося що зараз почнуться вибухи.
Поїли і просто впали у спальні мішки і позасинали.
The path seemed very difficult, but we did not even imagine what lay ahead.
At night we drove to Poltava, circling the city and found a house where we were already waiting.
Then there were hugs, hot soup and tea. We were exhausted from fear for our lives. All the time it seemed that explosions would begin now.
We ate and just fell into sleeping bags and fell asleep ...
Ранком прокинулися від звуку літака, не відразу зрозуміли що то працює витяжка в туалеті.
Наступного дня ми просто відпочивали. Заправляли авто і купляли їжу в дорогу.
Далі нас чекав довгий шлях до Вінниці.
Ми встали дуже рано. Бо хотіли встигнути проскочити неймовірні затори на дорогах.
Винесли і спакували речі.
З нами разом ,але на іншій автівці їхало ще дві родини. Покурили ,помовчали, сіли і вирушили в довгу, сумну путь.
In the morning I woke up to the sound of the plane, did not immediately realize that it works hood in the toilet.
The next day we just rested, refueled car and bought food on the way.
Then we had a long way to Vinnytsia.
We got up very early. Because we wanted to have time to slip through the incredible traffic jams.
We took out and packed things.
Two other families were driving with us, but in another car. We smoked, kept quiet, sat into our cars and went on a long sad journey.
Ми їхали легко і здавалося що так буде і надалі, але вільна дорога скінчилася і почались неймовірні тягнучки на дорозі.
Кожний блок пост займав по годині, а той по дві. Їли на ходу ,старалися ніде не зупинятися. Дорога яка зазвичай займає 6 годин ростягнулася на 18 ть.
We drove easily and it seemed that it would continue to be so, but the free road ended and incredible traction began on the road.
Each block post take for an hour ore even two hours. We ate in the car, tried not to stop anywhere. The road, which usually takes 6 hours, stretched for 18 hours.
Ми заїхали до Вінниці уночі. І вже біля дому де ми повинні бути ночувати, я вдарила машину, але мені вже було однаково. Я не відчувала тіла. Діти поїли і поснули одразу , ми також не вагаючись полягали спати
Це був третій день нашого шляху від війни.
Того дня по аєродрому Вінниці нанесли ракетний удар. Це здавалося неймовірним. Ми так далеко від дому, а війна продовжує нас настигати.
На ранок ми вирушили у ще один день нашої подорожі.
We drove to Vinnytsia at night. And already near the house where we have to spend the night, I hit the car, but I already did not care. I did not feel the body. The children ate and fell asleep at once, and we also did not hesitate to go to bed
This was the third day of our journey from the war.
That day, a missile strike was fired at Vinnytsia airfield. It seemed unbelievable. We are so far from home, and the war continues to overtake us.
In the morning we set off on another day of our trip.
Ви всі є герої. Захоплююсь вашою витримкою!
Орися, дякую за слова підтримки ♥️
Спасибі за твоє тепло і прихисток!
@tipu curate
Upvoted 👌 (Mana: 200/500) Liquid rewards.
Congratulations @malkova.olga! You have completed the following achievement on the Hive blockchain and have been rewarded with new badge(s):
Your next target is to reach 800 upvotes.
You can view your badges on your board and compare yourself to others in the Ranking
If you no longer want to receive notifications, reply to this comment with the word
STOPCheck out the last post from @hivebuzz:
Support the HiveBuzz project. Vote for our proposal!