Натрапила на таке дерево, і не могла не зупинитись біля нього. Можливо, автор вкладав в нього усю душу, та душа в нього, напевне, мала на той час холодні відтігки, можливо навіть порожнечу. Такий, знаєте, ефект асоціативності з молодою і самотньою людиною, творчою, можливо креативною, та десь глибоко в душі усвідомлення самотності дає свій слід і проявляється цей слід в творчості.
Адже яка б наповнена людина створила ось таке голе по своїй суті дерево. Адже взагалі ліси, дерева, сади - це уособлення сили і життя. А тут, це життя якесь одиноке, самотнє. А можливо просто на творчій паузі. А може це мій настрій таку сформував точку зору і мені здається самотнім те, що насправді сповнене енергії і сили, як його коріння. Не знаю, може хтось розбереться...