Вже третю ніч поспіль ми з захопленням дивимось на супермісяць, який так багряно піднімається з-за хмар, а потім будить своїм світлом серед ночі. А потім зранку в тім самім місці з'являється таке ж багряне суперсонце, яке вже пробуджує якимось доволі ніжним теплом крізь вікно, наче влітку.
Таке поєднання супермісяця і суперсонця заворожує, направду. Взагалі, іноді дуже глибоко починаєш замислюватись про сутність такого порядку нашої планети, її знаходження саме в такому місці в системі сонця, яке створює умови для усього живого.
А наявність місяця впливає на припливи і відпливи. І аж страшно задуматись, а як же там, в космосі, в суцільній порожнечі? От я не з тих відчайдухів, хто б досліджував космос, я б досліджувала його хіба що тут, на землі, опрацьовуючи якісь дрслідницькі дані, аналізуючи інформацію, але в космос не полетіла б.
Та все ж дуже цікаво читати про силу притягання, якої немає на жодній планеті, як от марс наприклад. І про думку вчених, що жити там і продовжувати рід буде неможливо саме через відсутність цієї сили тяжіння. Або ж цікаво, як вчені соделюють варіанти зіткнення з астероїдами, які можуть потенційно знищити територію розміром цілого міста. Одним словом, ці супермісяць і суперсонце якось дивно впливають на людський розум))))
