Якщо дивитись на ці фото, мабудь перше, що хочеться зробити, це поспівчувати. Адже вони викликають асоціацію з самотністю. Одинокі, обладнані для однієї людини, викликають якийсь сумний мотив одинокого відпочивальника, в якого немає компанії щоб розділити час. Та насправді, це стільчики з відпочинку величезної компанії, яка колись, за мирних часів збиралась на узбережжі моря, або річок, або великих озер (тут звівсно море, бо його я вже не бачила більше 8 років), і ось в такий спосіб собі релаксували в період підвечір'я, а інколи і на світанку.
Це були незабутні моменти, коли ти з смачнющим чаєм сидиш і просто без якихось важких думок про буття чи побутові проблеми, чи навіть проблеми здоров'я, сидиш і просто наповнюєшся енергією, розслабляєшся. Якось зараз так не виходить. Може вік не той, може час не той, а може енергія настільки скаламучена, шо потрібні особливі умови для її відновлення...
