Весь тиждень пересування по місту у мене відбувався у форматі "від квітника до квітника", адже через графік і специфіку роботи мусила пройти повз десятки дворів міста і звертати увагу, як там все влаштовано. Переважно, це були двори біля ще радянських багатоповерхівок, тому квітники, це ледь не єдине, що прикрашає цю пострадянську убогість.
Сама колись народилася і виросла в одному з таких дворів, але завжди відчувала, як дискомфортно тут знаходитись. Думаю, багато з мешканців таких будинків, особливо люди літнього віку відчувають те саме і природньою реакцією є бажання щось тут прикрасити. А як це ще зробити з мінімальними фінансовими витратами, як не завдяки квітам.
