Вже пару днів я відчуваю, як перебуваю буквально в полоні дощу, який не зупиняється ні на хвилину. І в таку погоду складається таке враження, що всі, хто має автомобілі, вирішили ними скористатись для висрішення воїх повсякденних справ, як то поїздка на роботу чи відвезти дітей до школи, чи на гуртки.
Все місто сковали затори і тягучки - всі нервують, сигналять, підрізають намагаючись якось повпливати на речі, на які вони не здатні повпливати - на матінку природу. Тільки вона знає, на що ми заслуговуємо і що здатні витримувати. Тому вчора і сьогодні ми в полоні дощу і випробовуємо свою стійкість до обставин. І поки, як мені здається, ми це випробування не пройшли.
