Знаєте мене завжди бісило таке ставлення, ну не інакше як свинське, до чужої роботи, до оточення, чистоти, чи просто акуратності, коли навколо усв розмальоване в якусь незрозумілу карлюку. Створюється ефект хаосу. Та коли дивишся на такі вузесенькі вулички, в яких можна поцілуватись з зустрічною людиною, ну не тільки тому що красунчик, а й тому що так тісно, що не розійтись.
Так от, такі всяки вері-квезі дуже навіть естетично виглядають, як картина чи що. Хотілося, звісно, розібратись в тому накрейдяному, та мені то не під силу. Але ефект лишає не менше, ніж історична будівля і відчуття якесь таке цікаве. У нас такі вулички якшо і є, то вони нечисті, з запахами самі здогадуєтесь чого, та й їх би усі оминали, а то легко зустрітись з кишеньковим злодієм. А тут навпаки, приємно такими ходити. І поцілунки тут ні до чого)))
