Привіт усім. Наше життя летить невпинно. Розвиваються все нові і нові технології, штучний інтелект, роботи можуть виконувати багато завдань. Наш мозок постійно переробляє велику кількість інформації, власні думки і спогади. Це перевантажує нашу свідомість, ми можемо відчувати втому і тривожність від цього.
А коли ви востаннє були в бібліотеці?
З дитинства я обожнюю запах книг. Нові пахнуть свіжістю і очікуваннями, старі книги пахнуть спокоєм і досвідом. Хоч зараз є і аудіокнига, і електронна книга, але найприємніше гортати книгу сторінку за сторінкою. Можливо я колись напишу свою історію життя, але ще не настав той день. Мені ще бракує досвіду в описі свого майже казкового життя і дивних пригод, несподіваних життєвих розворотів. Тому я читаю книгу і поринаю в світ письменника. Найбільше я люблю читати класику, хоч сучасні твори дають мені нові відчуття.
В шкільні роки я часто після уроків проводила час в читацькому залі бібліотеки. Там можна було почитати книги, які не дозволяли брати додому. Там було тихо і лише зрідка було чути як перегортаються сторінки. І кожен читач переживав дивні пригоди зі своїм персонажем.
Тепер я вже доросла і власного часу для читання я виділяю зовсім мало. Мені потрібно зупинитися, відкласти всі справи і вникнути в сюжет улюбленої книги. Зараз багато читаю оповідання, поезії. Мені хочеться більше читати цікавих дописів в нашій українській спільноті.
Одного разу мені вдалося піти в шкільну бібліотеку. Спочатку мене вразила колекція книг Івана Франка, книжкові полиці наповнені яскравими класиками української літератури. Це величезне надбання для школи. Є наповнення полиць книгами про Львів, книгами, які подарували українці з діаспори, книги про УПА, про Степана Бандеру.
Серед з книжок я розглядала картини, які намалював Тарас Шевченко. Одна з них мені особливо близька. Це портрет Ганни Закревської. Моя бабуся завжди говорила, що ми маємо далеке коріння з цією жінкою. Можливо це всього лиш її здогадки, не підтверджені жодними документами.
Шкільна бібліотека займає невеличке приміщення, але вміщує в книгах величезний обсяг корисної інформації.
Мій син Максим не мав звички до читання, але коли починає вчитуватися, то це вже надовго. Раніше він погано читав і не розумів змісту тексту цілком. Тому читання для нього було великою мукою. Я розповіла йому, що в моєму дитинстві не було телефонів, а по телевізору не показували нічого цікавого. Тому я читала книги, які мене переносили в дивовижний світ пригод. Вечорами я ховалася під ковдрою з ліхтариком і з книжкою. І я читала до пізньої ночі. Це було дуже цікаво. Мій син спробував такий спосіб і йому сподобалося читати. Він захопився новою книгою і читає її щодня. Тепер він читає краще, захоплюється історіями і вміє зрозуміти текст, Максим задоволений своїми успіхами. Читання відволікає його від користування мобільним телефоном. Я радію, що знайшла ключик до свого сина.
І ще я запишу кілька думок наостанок про книжковий аромат. В бібліолеках існує особливий запах. Цінність книги в тому, щоб її читали. Навіть найкраща книга, запашна і насичена найбільшою мудрістю буде безкорисна, якщо її ніхто не читає. Так само і наша спільнота. Все, що ми робимо чи пишемо має бути щирим і корисним. Не забувайте про академічну доброчесність. Дякую всім за увагу і цей час, який ви витратили на прочитання мого допису, сподіваюся вам це було корисним і цікавим. До скорої зустрічі!
Hello everyone. Our life flies by non-stop. New and new technologies are developing, artificial intelligence, robots can perform many tasks. Our brain is constantly processing a large amount of information, our own thoughts and memories. This overloads our consciousness, we can feel tired and anxious about this.
And when was the last time you were in the library?
Since childhood, I have adored the smell of books. New ones smell of freshness and expectations, old books smell of peace and experience. Although now there is both an audiobook and an e-book, the most pleasant thing is to flip through a book page by page. Maybe one day I will write my life story, but that day has not yet come. I still lack experience in describing my almost fairy-tale life and strange adventures, unexpected life turns. Therefore, I read a book and immerse myself in the world of the writer. Most of all, I love reading classics, although modern works give me new sensations.
In my school years, I often spent time in the library reading room after lessons. There you could read books that you weren't allowed to take home. It was quiet there and only occasionally you could hear the pages being turned. And each reader experienced strange adventures with his or her own character.
Now I'm an adult and I have very little time for reading. I need to stop, put aside all my work and delve into the plot of my favorite book. Now I read a lot of stories, poetry. I want to read more interesting posts in our Ukrainian community.
Once I managed to go to the school library. At first I was impressed by the collection of books by Ivan Franko, the bookshelves are filled with bright classics of Ukrainian literature. This is a huge asset for the school. The shelves are filled with books about Lviv, books donated by Ukrainians from the diaspora, books about the UPA, and about Stepan Bandera.
Among the books, I looked at paintings painted by Taras Shevchenko. One of them is especially close to me. This is a portrait of Hanna Zakrevska. My grandmother always said that we have distant roots with this woman. Maybe these are just her guesses, not confirmed by any documents.
The school library occupies a small room, but it contains a huge amount of useful information in books.
My son Maksym did not have the habit of reading, but when he starts to read, it is for a long time. Before, he read poorly and did not understand the content of the text completely. Therefore, reading was a great torment for him. I told him that in my childhood there were no phones, and nothing interesting was shown on TV. Therefore, I read books that transported me to a wonderful world of adventures. In the evenings, I hid under a blanket with a flashlight and a book. And I read until late at night. It was very interesting. My son tried this method and he liked reading. He got carried away by a new book and reads it every day. Now he reads better, enjoys stories and can understand the text, Maxim is satisfied with his successes. Reading distracts him from using his mobile phone. I am glad that I found the key to my son.
And I will also write down a few thoughts at the end about the aroma of books. There is a special smell in libraries. The value of a book is that it is read. Even the best book, fragrant and saturated with the greatest wisdom will be useless if no one reads it. So is our community. Everything we do or write should be sincere and useful. Do not forget about academic integrity. Thank you all for your attention and the time you spent reading my post, I hope it was informative and interesting for you. See you soon!
Першу свою книжку я прочитала ще у ранньому віці...мені було зо 5 років коли мама мене вперше завела до сільської бібліотеки. Я брала маленькі дитячі, гарно ілюстровані книжечки додому і перечитувала. Це було захопливо і пізнавально. Віршики я вчила напам'ять.,,Сіла хмарка на коня. Хмарка хмарку доганя." І так читання ввійшло в моє життя. Моя сестра Надя Баб'як впускала мене в Святая святих! Це були сталежі з дифіцитними на той час виданнями. То був мій рай! Я перечитала всі 12 томів Дюма, всю Анжеліку і багато багато інших класиків.
Зараз я не маю часу на читання. Але знайшла спосіб як нагадати те, що читала кодись давно... я слухаю аудіокниги. Працюю і слухаю! Леся Українка, Тарас Шевченко, Іван Франко, Іван Нечуй- Левицький, Михайло Коцюбинський, Панас Мирний та інші українські класики відкрилися мені по новому.