Незрозуміле мистецтво.

Привіт усім. У Львові є можливість піти в картинну галерею, а також відвідати галерею сучасного мистецтва. Однією з таких вільних для усіх бажаючих є галерея дзиґа. Я люблю туди заходити, щоб роздивитися щось цікаве. В цей час, відбувалася виставка незрозумілого мені мистецтва. Просто якісь електричні кабелі, які під полотном рухалися, старі телевізори, осцилограф. Я все це бачила з дитинства. Мої батьки працювали в науково-дослідному інституті. Тоді, моя мама мені розповідала, що комп'ютер був на цілий поверх, потім він зменшився дл розміру однієї кімнати. А тепер кожна людина в світі може мати власний комп'ютер, тонкий телевізор, смартфон. Як все за останні п'ятдесят років ринуло технологічно вперед. І разом з тим, якщо я розберу батькову кімнату, то я зможу створити не одну таку виставку. Він довгі роки збирав всякі речі і створював щось нове. Просто в один момент він залишився в минулому столітті, коли треба було робити стрибки разом з прогресом електроніки.
Колись в моїй сім'ї постійно були скандали через такий прилад як осцилограф. Я дуже це добре пам'ятаю. Мабуть це була дорога річ і важлива для їхньої роботи. Мама брала роботу додому, щоб більше заробити грошей. Я пригадую, що також допомагала їй на плати вставляти такі зелені жучки. Мама паяла паяльником і потім відносила все на роботу. Це були частини міношукачів.
Звичайно ж, я не збираюся створювати подібну виставку з батькових речей. Хоча підвал завалений корпусами до старого радіо. Таке мистецтво залишається мені не зрозумілим. І я не хочу його розгадувати. Єдине, що я відчула, коли розглядала ці експонати, то це дев'яності роки, дитинство і своїх молодих батьків.