Ого! Цей допис дійсно вартий того, аби його докладно прокоментувати 😀
В першу чергу через відчуття того, що я тупцююсь на одному місці і занадто сильно прив’язаний до блокчейну HIVE, в той момент, як навколо є і інші можливості.
Цілком згоден, на мою думку HIVE - річ корисна, але не як самоціль, а як інструмент на шляху до більш вагомих цілей.
Благо, на HIVE можна збільшувати свій капітал не тільки за рахунок постійного блогінгу в режимі щоденних публікацій на протязі декількох років без пропусків.
На мою думку, публікація постів заради винагороди - це надто вже вузько. Це ремесло, яке має свою межу, і ця межа не така вже й велика. Таке ремесло неможливо масштабувати, і все життя щоденно писати кілька постів заради винагороди - так собі ідея. Впевнений, учасники української спільноти Вулика варті більшого. Іноді боляче дивитися, як хтось "вичавлює" з себе пост лише заради того, аби заробити на ньому якусь копійчину.
Вчора моєму синові виповнилось5 років. Це був його перший ювілей. Крім маси позитивних емоцій я рефлексував думку, яка на довго запала в мене в свідомості. За 5-й рік життя сина я провів на HIVE більше часу ніж сином. Такий баланс мене точно не влаштовував.
Це дуже індивідуальна річ, і кожен має самостійно вирішувати, скільки часу потрібно проводити з сім'єю.
Для себе я сповідую такий принцип, що діти виховуються не завдяки тому, що батьки з ними проводять забагато або замало часу. Діти дуже добре відчувають сутність батька, сутність людини, їх в цьому сенсі неможливо обдурити. Вони хочуть бути схожими на тих, кого поважають. Тому головне у вихованні, як на мене, виховати не дитину, а самого себе, аби стати прикладом для своїх дітей. Замінити своїм синам умовну "няньку" - так собі приклад справжнього батька. Батько все ж таки має бути людиною справи. Ставити відданість справі на перше місце, і намагатися постійно підвищувати ставки у цій грі, якою є наше життя. Діти дивляться на це, і часто хочуть бути такими самими.
Так народжуються династії лікарів, вчених, педагогів, письменників. Не завдяки тому, що батьки приділяли своїм дітям багато часу, а завдяки тому, що стали гідним прикладом для наслідування. Але, знову ж таки, це моє особисте переконання, і є багато людей, які думають інакше.
ЩОДО ДОПИСІВ НА ВУЛИКУ
Раджу не здаватися - ці даунвоти не така вже й велика перешкода.
Писання - не просто важлива річ для розвитку особистості, а НЕОБХІДНА річ. Маючи такий значний багаторічний досвід написання текстів, не можна просто взяти і зупинитися.
Я би порадив перегрупуватися, подумати про те, які дописи були б по справжньому вартими того, аби витрачати на них час свого життя. І писати лише те, що буде інструментом для досягнення дійсно вагомих життєвих цілей.
З цього акаунта або з іншого, непов'язаного - то вже інша річ. Але писати треба. Українська спільнота так просто не відпускає кращих своїх учасників 😀😀😀
@nazavzhdy, Ого, який крутий комент... От і я обов'язково ще перечитаю, бо для себе знаходжу цінні поради у ваших словах!