Багато думок точиться навколо тих, хто виїхав за кордон, втікаючи від війни, а також навколо тих, хто не виїжджав. Нема однозначно правильного рішення для людей, як потрібно було вчинити. Але я обрала шлях виїзду заради того, щоб забезпечити спокій моїм дітям. Але до чого треба бути готовим, якщо ви - інтроверт, але виїхали за кордон? Розповім на конкретному своєму прикладі Франції.
Many thoughts revolve around those who went abroad fleeing the war, as well as those who did not. There is no single right decision for people as to what to do. But I chose to leave in order to provide peace for my children. But what should you be prepared for if you are an introvert but have gone abroad? I will tell you about a specific example of France.
- У Франції люди дуже полюбляють ходити одне до одного в гості і зустрічатися на обідах, на вечерях, на каву тощо. В тих людей, у кого ми живемо, щодня хтось буває. Люди комунікують одне з одним не в мережі, а вживу. Це можна побачити і по Парижу, де немає вільних місць у будь-якому кафе.
- In France, people love to visit each other and meet for lunch, dinner, coffee and more. The people we live with have someone every day. People communicate with each other not online, but live. This can be seen in Paris, where there are no vacancies in any cafe.
Я з багатьма дітьми в Морле. // I am with many children in Morlaix.
- Французи, які допомагають нам, дуже переймаються нашими справами: як ми почуваємось, як ми спали, чи є в нас що їсти тощо. Якщо ви потрапите в якусь родину або під так звану опіку французів, будьте готові до їх постійної уваги. Навіть живучи відокремлено, як ми, все одно до нас постійно заходять "сусіди".
- The French who help us are very concerned about our affairs: how we feel, how we slept, whether we have anything to eat and so on. If you get into a family or under the so-called care of the French, be prepared for their constant attention. Even living separately, like us, we are still constantly visited by "neighbors".
- Якщо ви - інтроверт, вам доведеться позбутися цієї якості, виїжджаючи за кордон. Комунікувати доведеться на кожному кроці з різними людьми, а також вчитися приймати допомогу. Це для мене найнезвичніше, що могло бути. Дуже багато уваги, спілкування, допомоги. Французи готові піти з вами в магазин, щоб проконтролювати, чи ваша картка там працює, готові піти з вашими дітьми до школи і навіть забирати їх, якщо у вас не виходить, готові відвезти вас на пляж, бо ми ж не бачили ще один гарний пляж. Це все дуже щиро і по-доброму. Але тут нема місця приватності 🙂
- If you are an introvert, you will have to get rid of this quality when going abroad. You will have to communicate at every step with different people, as well as learn to accept help. This is the most unusual thing that could have happened to me. A lot of attention, communication, help. The French are ready to go to the store with you to check if your card works there, ready to go to school with your children and even pick them up if you do not succeed, ready to take you to the beach, because we have not seen another beautiful beach . It's all very sincere and kind. But there is no place for privacy here 🙂
Отже, Франція, за моїми враженнями, не для інтровертів. Але для тих, хто шукає прихисток, допомогу під час війни - дуже добра країна.
So, in my opinion, France is not for introverts. But for those seeking refuge, help during the war is a very good country.
Отже, Францію викреслюю із переліку країн для відвідин на старості ))
Але тут дуже гарно ))
Ah oui, I had the same experience as a tourist. Even in Luxembourg a French guy helped me change a flat tyre. Maybe they're less friendly in Paris, but still very social and fond of their cafés. When you're just visiting, it's great.