Десята річниця ленінопаду

8 грудня 2013 року у Києві було скинуто один з імперських радянсько-російських символів — пам'ятник Леніну на бульварі Тараса Шевченка біля Бесарабської площі.

фото з Wikipedia

Після інформації про нові смерті майданівців розлючені активісти рушили до пам'ятника. І використовуючи троси розгойдали та зірвали його з постаменту. Впавши до низу, від пам'ятника відлетіла голова, що символічно ознаменувало нову епоху в історії нашої країни. Це була друга спроба і вона виявилась вдалою.

Подія відбулась увечері за участі велелюдного натовпу та багато висвітлювалась в пресі і є багато історичних відео. Міліція тоді не втручалась, небезпідставно побоюючись народного гніву.

Таким чином столиця позбулася головного ідола українських комуністів, які збирались біля нього на свої збори та мітинги. Подібні пам'ятники почали демонтовувати ще й від початку здобуття незалежності. Але в основному це відбувалось у західних областях. Більша частина населених пунктів центральних та східних областей України все ще мала такого ідола. Завдяки руйнуванню цього центрального, опорного стрижня радянщини активізувався процес знесення ленінів по всій країні, де вони ще стояли. Тому саме 8 грудня 2013 року й визначається як головний день "Ленінопаду."

Згодом, закони про декомунізацію прискорили процес очищення простору від подібних знаків. Хоча й до сьогодні ще не завершено. Де-не-де знаходять подібні об'єкти. Десь це робилось свідомо і цивілізовано з розумним використанням техніки й продажем пам'ятників на користь громаді. Десь відбувалось емоційно та хаотично. А десь саботувалось, що доводилось кликати сторонніх активістів. Жаль не вдалось створити загальнонаціонального музею радянщини, як це є в одній із країн Балтії.