На студії перформансу ми працюємо з фіктивним персонажем та його легендою. А також з потенціалом його висловлювання або жесту, який міг би змінювати світ, або принаймні проводити важливі повідомлення.
Моя Гафія Сич вийшла із картини Бойчука, бо вже не могла витримувати знищення української культури. Вона пішла збирати яблука, але не прості, а керамічні, метафоричні. Та і яблуня не яблуня, адже складена з людей, що принесли плоди. Ці люди - це всі творці української ідентичності, мистецтва, культури. Гафія підходить до них і тягнеться до яблука, щоб вкласти його у поділ. Та яблуко зривається, летить додолу і розбивається на мілкі уламки. Так всі яблука падають, і врожай неможливо зібрати.
Все геніальне - просто.
Чудове представлення віковічного переслідування та знищення українськості. На жаль...
Дякую.