На цій мозаїці ми бачимо міфічного персонажа Орфея, що грає та співає. І він це робить не в зоопарку, до речі. Просто на його музику зазвичай злазилися всі звірі. Сідали і слухали, а дерева переставали гойдатися, зачаровано завмирали. Напевно саме слово "арфа" походить від його імені.
Це ж саме той персонах, який намагався витягти свою кохану з царства мертвих, і йому це майже вдалося.
Він зачарував своєю музикою богів, і ті в порядку вийнятку його пустили до Аїду. Правда, поставили перед ним умови, більше підходящі для богів а не людей, то він і облажався. Але сам факт - він таки там був, і та жінка таки до нього вийшла. Просто він обернувся на неї і все пропало.
А до речі ви не бачита в цій картині щось спільне з Св. Франсиском Асізьким? Є красивенна фреска Джотто "Проповідь птахам", де вони так само злетілись і стали послухати що він говорить. Може іконографія натякає на те, що св. Франциск це новий Орфей, тільки тепер не музика а проповідь - це його чари?
Це те що мене так надихає в Християнстві - його спорідненість із давньогрецьким світом, язичницьким, зовсім не монотеїстичним, але який так чарівно розвинувся і поступово прийшов до Християнства, зерно якого було в нього завжди ще починаючи з міфів.
Контраверсійне питання, звісно, можна сперечатися) Але не має значення, хто правий, головне що це надихає.
