We want to live. Our neighbours want to see us dead. This leaves little room for compromise

"We want to live. Our neighbours want to see us dead. This leaves little room for compromise." Golda Meir.

«Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає небагато простору для компромісів». Голда Меїр.

I once read this saying and realized how strongly it resonates with the entire history of Ukraine. What the whole world is observing today, in fact, did not begin on February 24, 2022, and not even on February 20, 2014, when the military without identification marks seized Crimea. All this has been going on for more than a century. Our eastern neighbour has a genetic desire to destroy Ukrainians.

Колись я прочитала цей вислів та зрозуміла наскільки сильно він перегукується з усією історією України. Те, що весь світ сьогодні спостерігає, насправді, почалось не 24 лютого 2022 року, і, навіть, не 20 лютого 2014 року, коли військові без розпізнавальних знаків захопили Крим. Це все триває вже не одне століття. У нашого східного сусіда на генетичному рівні закладено бажання знищити українців.

It used to be like that, and it continues to this day. russians have always considered Ukrainians second class like we don't deserve to live, our language is funny, and our customs are unnecessary. Just think about this figure - 134 bans on the Ukrainian language, starting from the tsarist and up to Brezhnev times.
The intelligentsia was shot, and Ukrainian writers, poets, directors, and politicians were tortured. The destruction of the Ukrainian nation by the Holodomor, and then the use of Ukrainians as the best "cannon fodder" during the Second World War.

Так було колись, так це триває до сьогоднішнього дня. росіяни завжди вважали українців другим сортом, типу ми не заслуговуємо на життя, мова наша смішна, звичаї наші не потрібні. Тільки вдумайтесь в цю цифру - 134 заборони на українську мову, починаючи з царських і до брежнєвських часів.
Розстріляна інтелігенція, закатовані українські письменники, поети, режисери, політики. Знищення української нації за допомогою Голодомору, а потім використання українців як найкращого "гарматового м'яса" під час Другої Світової війни.

This is all our history, this is what has lasted for the last 400 years with Ukrainians and has started again. Why am I writing all this? Today is the Day of Dignity and Freedom. Someone believes that today's full-scale war is a consequence of the will of the people of Ukraine during the last two revolutions. But. Reread what I started with. Today's great war is a consequence of the fact that russia throughout its history wanted to destroy us. And revolutions are just that, a banal, ordinary excuse.

Це все наша історія, це те що тривало останні 400 років з українцями та почалось знов. До чого я це все пишу? Сьогодні день Гідності та Свободи. Хтось вважає, що сьогоднішня повномасштабна війна це наслідок волевиявлення народу України під час двох останніх революцій. Але. Перечитайте те з чого я почала. Сьогоднішня велика війна це наслідок того, що росія всю свою історію хотіла нас знищити. А революції це так, банальний звичайний привід.

Or what, when there was a "Yellow Vest Movement" in France, Germany or Italy had to automatically start conquering them?

Чи що, коли у Франції був "Рух жовтих жилетів", то їх автоматично повинна була почати завойовувати Німеччина чи Італія?

The Orange Revolution of 2004 began with numerous violations of laws and the Constitution of Ukraine during the then-presidential elections of Ukraine. The Revolution of Dignity of 2014 began because the then-President of Ukraine, viktor yanukovych, declared that he would not sign any documents regarding the association and work with the EU. At the same time, for those who are not in the know, Yanukovych promised exactly this all the years of his presidency, and when it came time to sign the document, he refused.

Помаранчева революція 2004 року розпочалась численні факти порушення законів і Конституції України під час тодішніх виборів президента України. Революція Гідності 2014 року розпочалась через те, що тодішній президент України віктор янукович заявив, що не буде підписувати жодні документи з приводу асоціації та роботи з ЄС. При цьому, для тих хто не в курсі янукович всі роки свого президентства обіцяв саме це, а коли прийшов час підписати документ - відмовився.

Naturally, this caused some indignation, especially among young people who wanted a visa-free regime, and the opportunity to travel the world and study abroad. This is a normal desire of the youth today. And no, no one immediately started beating law enforcement agencies when they went to the first rallies. People calmly pitched tents, painted posters and just wanted the authorities to hear them and respond to this.

Звичайно це викликало певне обурення, особливо серед молоді, котра бажала безвізовий режим, можливість подорожувати світом та навчатись закордоном. Це нормальне бажання молоді сьогодні. І ні, ніхто не почав одразу ж бити правоохоронні органи, коли вийшли на перші мітинги. Люди спокійно розклали намети, намалювали плакати та просто хотіли щоб влада їх почула та відповіла щось на це.

Instead, sometime later, in the middle of the night, yanukovych's personal army called the "Eagle" came to the main square of the country and began to beat the sleeping protesters. And this is where the big difference between Ukrainians and belarusians and russians begins. You see, when our compatriots are so brazenly beaten, we all then come out to stand up for them. Even if somewhere deep in our souls we believe that they are not quite right. But no one has the right to beat peaceful people.

Натомість через деякий час посеред ночі особисте військо януковича під назвою "беркут" вийшло на головну площу країни та почали бити сплячих протестувальників. І ось тут починається велика різниця між українцями та білорусами з росіянами. Розумієте, коли ось так нагло б'ють наших співвітчизників ми всі потім виходимо за них заступитись. Навіть, якщо десь глибоко в душі вважаємо, що вони не зовсім мають рацію. Але бити мирних людей ніхто не має права.

And what did russians and belarusians do during their rallies or, even, attempts to carry out a revolution? They stepped aside, filmed all this, complained a little on the Internet (but not too much, so that no one would have questions), and then went their separate ways and kept quiet. In Ukraine, after the beating of the students, millions of people of different ages came out in the following days to defend each other.

А що робили росіяни та білоруси під час своїх мітингів чи, навіть, спроб здійснити революцію? Відходили в сторону, знімали все це на відео, трішки скаржились в інтернеті (але не сильно, щоб не було ні в кого запитань), а потім розходились та замовкали. В Україні після побиття студентів за наступні дні вийшли мільйони людей різного віку, котрі захищали одне одного.

The same is happening today. We stand behind each other's wall, our teenagers go out unarmed against tanks and armed Russian soldiers just to stop their equipment, and we have partisans operating in the occupied territories, who risk their own lives to tell about what is happening there and help in every possible way to liberate the territories of Ukraine.

Аналогічно відбувається і сьогодні. Ми стоїмо одне за одного стіною, наші підлітки виходять без зброї проти танків та озброєних російських військових просто щоб зупинити їхню техніку, в нас діють партизани на окупованих територіях, котрі ризикуючи власним життям розповідають про те, що там відбувається та всіляко допомагають звільнити території України.

We are fighting for our country, our freedom and for our future. Just like hundreds of years ago. Like practically our entire history. And what is russia doing? In her repertoire, as before, she robs, rapes, forbids the Ukrainian language and history, kills because you do not want to switch to Russian in the occupied territory, and kills simply because you are not happy with the occupying forces. Kills simply because you are UKRAINIAN.

Ми боремось за свою державу, за свою свободу та за своє майбутнє. Як і сотні років тому. Як і практично всю нашу історію. А що робить росія? Вона в своєму репертуарі, як і колись - грабує, гвалтує, забороняє українську мову, історію, вбиває за те, що ти не хочеш на окупованій території переходити на російську, вбиває просто за те що ти не радієш окупаційним військам. Вбиває просто тому що ти УКРАЇНЕЦЬ.

But we will definitely win. This long war with periodic breaks will end now. And it will end either with the complete destruction of all Ukrainians or with our victory and the collapse of russia and the complete isolation of this country and its citizens. And you know what? I am sure that we will win.

Але ми обов'язково переможемо. Це довга війна з періодичними перервами закінчиться тепер. І закінчиться вона або повним знищенням всіх українців, або нашою перемогою та розвалом росії і повною ізоляцією цієї країни та їхніх громадян. І знаєте що? Я впевнена, що переможемо саме ми.

I congratulate you all on the Day of Dignity and Freedom! This is something that will never be taken away from us, this is what is in our blood, this is what makes us free people and gives us the strength to continue living. Although it is difficult, we will manage! Glory to Ukraine!

Вітаю вас всіх з днем Гідності та Свободи! Це те, що у нас ніколи не відберуть, це те, що у нас в крові, це те, що робить нас вільними людьми та дає сили далі жити. Хоча це і важко, але ми впораємось! Слава Україні!

Photo Source - https://maidan100.reporters.media/