Привіт, друзі!
Коли я пишу цей допис, надворі тепло. Я б не сказала, що спекотно, але сонячна погода — сонечко припікає досить непогано, особливо з огляду на те, що ще вчора було похмуро й сіро, і навіть падав дощ. А перед тим, десь пів тижня тому, взагалі падав сніг! Але навіть сьогодні зранку ще було хмарно й волого, росила трава. Саме тому я й вийшла надвір, щоб зробити кілька фото квітів, вкритих росою.
Особливу увагу звернула на мої гіацинти, які ростуть у клумбі перед терасою, а також на листя хости — краплі роси (чи, можливо, ще вчорашнього дощу) на ньому виглядали неймовірно гарно. Я їх уважно розглядала й фотографувала.
Споглядання квітів, природи, весни — якось допомагає хоч трохи відволіктись від непростого сьогодення. І ні, я не намагаюся нічого завуальовувати. Так, від війни неможливо відволіктися. Всі ці криваві трагедії, ракетні удари — усе це вибиває з колії. Не знаєш, що буде далі. Сльози вже закінчилися, злість — теж. Лишається тільки образа на цілий світ, який не хоче зупинити цю війну. А Трампа я просто не сприймаю за адекватну людину — за його цинічні слова про те, що ми самі винні, бо не підкорилися Росії. Це ж абсурд.
Та попри все, ми маємо зібратися до купи, щоб не бути змазаними під тиском несправедливого світу. І от власне — мої квіти допомагають мені в цьому.😊
