Привіт, друзі! 🌞
Десять днів тому я ділилася з вами історією про нашу з сином зустріч під час прогулянки: ми побачили на пасовищі лоша та його маму-кобилу, які мирно паслися під теплим осіннім сонцем. Це був такий чарівний момент! Ми з сином, як завжди, гуляли: він спокійно сидів у своєму візочку, а я насолоджувалася тишею і спокоєм нашого мальовничого сільського краєвиду. Тієї зустрічі я довго не забуду, адже для мого малюка це була перша "справжня" зустріч із конем.
Та на цьому наша пригода не закінчилася! Наступного дня погода знову потішила нас теплом і сонцем, хоча вже кінець осені, але здавалося, що ми все ще живемо у "бабиному літі". Вдень я вирішила не змінювати маршрут прогулянки, адже ми знову хотіли помилуватися пасторальною картиною.
На наше здивування, цього разу до кобили та її лошати приєдналася ще й корова! Очевидно, господар скористався теплою погодою і вирішив вигнати ще одного свого підопічного на свіже повітря. Це було ще одне маленьке, але таке приємне диво в нашій щоденній прогулянці. Син із цікавістю дивився на корову, а я ловила мить і думала про те, як добре, що є такі прості радощі, які змушують нас посміхатися.
Гуляти щодня — це не лише про фізичну активність. Це про можливість знайти щось прекрасне навіть у найзвичайнішому. Адже хто знає, кого чи що ми побачимо завтра? Можливо, це буде чергова зустріч із тваринами, а може, нас здивує краса природи в іншому її прояві. 😊
Дякую, що читаєте мої історії! Бережіть себе! 🤗
