Привіт, друзі!
Останні два дні я не мала змоги писати тут, на Hive, і хочу поділитися з вами, чому так сталося. Ми з сім’єю відвідували маму, яка відзначала свій день народження. Цей особливий день можна було б назвати ювілеєм, адже їй виповнилося 60 років! Проте святкування було скромним, у затишному домашньому колі, але це додало заходу тепла і щирості.
Попри святкову атмосферу, не обійшлося без тривог. Мамина душа сповнена хвилювань за її рідного брата і племінника, які зараз боронять Україну на фронті. Її переживання особливо гострі, коли немає можливості почути від них звістки кілька днів поспіль. Однак, вчора стався маленький промінчик радості: брат все ж таки вийшов на зв’язок, і це додало мамі спокою та трішки щастя, навіть попри те, що вся родина не змогла зібратися у повному складі.
Момент, коли ми всі сиділи за столом, був наповнений любов’ю, спогадами та сміхом. Такі зустрічі змушують задуматися про те, наскільки важливими є рідні люди у нашому житті, особливо зараз, коли багато сімей розділені через війну.
Щодо погоди, то ці два дні були справжньою зимовою казкою! Все навколо вкрив сніг, і настрій був святковим не лише завдяки маминому дню народженню, але й завдяки природі, яка створювала особливу атмосферу. Проте сьогодні все змінилося — проливний дощ і сильний вітер швидко змили сніговий шар, залишаючи лише калюжі та ностальгію за зимовими пейзажами. Вже завтра сніг, напевно, залишиться лише у наших спогадах та на цих фотографіях.
Такі моменти нагадують, як швидко все змінюється: як природа, так і наші життєві обставини. Але важливо знаходити радість навіть у простих речах — родинному святкуванні, телефонному дзвінку, чи просто у красі зимового дня.
Скоріш закінчилась війна і всі повернулися до дому