Це справді страшно, втратити свій дім, який щойно набув. Я навіть не можу уявити, як це. Точніше, я пробую, бо ми тільки як місяць переїхали із сім'єю у новий будинок, який будували декілька довгих років, і ловлю себе на думці, що я не знаю, якби я вчинила. Наприклад, батько дружини мого брата так і залишився у Первомайську, стерегти дім, бо не хотів його покидати напризволяще, а його дружина з дочками переїхала до батьків у Шепетівку. Він так і жив сам, бо навідріз відмовлявся від переїзду, до самої смерті два роки тому.
You are viewing a single comment's thread from:
Нажаль, скільки таких прикладів, коли так розділялися сім'ї((( Людям старшого віку особливо важко сприймати такі кардинальні зміни( З моїх знайомих навіть молоді люди не наважувалися на переїзд, бо мали майно! Я собі обіцяла більше не придбавати житло! Але це був як не закритий гештальт - ніби не має твого місця, твоєї фортеці, теплого гніздечка, де чекає спокій та затишок!