Коли ми з дітьми, восени здійснюючи прогулянку, зайшли в густий молодий сосняк, де було дуже мало світла, то мене у голові одразу ж виринув цілий мікс казок, класичних європейських, які ми усі знаємо. Першою на думку спала "Червона шапочка" і саме цю казку я тримала в голові, коли попросила Даринку попозувати мені. Щоправда моя донечка була одягнена не в червону шапочку, а в коричневу, але ж вона мала ще рожеві "навушники", що вже дуже близько до червоного 😄. Та ще й курточка рожево-червона...
"Десь тут, мабуть, бродить, сірий вовк.."
А тут вже, радше, Гензель та Гретель:
До "Гензель та Гретель" долучився Маркіян 😄:
"Ой, що там, відьмина хатинка?"
"Тут хтось дорогу позначив, йдемо цим шляхом"
Імпровізовану фотоісторію довелося увірвати на півслові, бо молодший почав вередувати))