Привіт, друзі!
Ми зараз на порозі весни, але день сірий та похмурий. До того ж, сьогодні третя річниця повномасштабного вторгнення. Усі говорять про те, що відчували того дня — вранці, а для когось іще вночі, коли почалася велика війна.
Більшість людей тоді спали, сподіваючись, що війна не почнеться, хоча за два місяці до того про неї говорили вже цілком серйозно. Було безліч ознак, американці попереджали, але до останнього всі вірили, що це нереально. Здавалося, що, можливо, буде посилений наступ у Донецькій та Луганській областях, що ворог захоче їх захопити, але ніхто не міг уявити собі атаки на Київ, ракет, що падатимуть на українські міста. Хіба що розвідка знала більше й готувалася настільки, наскільки дозволяли наявні ресурси.
Я теж зустріла той день у ліжку, як і вся моя родина. А потім було те, що було… Не хочеться зараз це згадувати, особливо коли нас намагаються схилити до прийняття невигідних умов, звинувачуючи в тому, що ми ще досі не "передумали" щодо того, хто нас убиває. Але як можна домовлятися із тим, хто хоче знищити тебе? Як можна здатися на милість переможця й просто чекати — уб’ють чи, може, залишать живим? А якщо залишать, то ким ти будеш? Ніким. Тебе зітруть із лиця історії, країни не стане, українців і української мови теж. Буде лише безлика маса, яка піде завойовувати Європу, бо ця агресія не зупиниться сама собою.
І все ж так хочеться, щоб над Україною знову засяяло сонце надії. Так, як воно сяяло того вечора над дорогою неподалік мого дому, коли я поверталася з маршрутки. Це була дуже гарна картина.
Хочеться, щоб сонце світило над небом України, а не згасло назавжди. Будемо сподіватися, що вислів "найтемніше перед світанком" матиме місце і в нашій історії.
Розділяю ваші почуття. Хочеться щоб все скінчилось, щоб хлопці повернулись і могли далі жити, щоб не гинули люди. Але як вірити обіцянкам країни, яка весь час обманює? І як можна отак здатись? За що тоді загинуло стільки хороших людей? 🥺 Залишається тільки продовжувати - стояти, боротись, підтримувати і допомагати.
!LUV
Так я про це не казала, звісно, що Росії вірити не можна. Надія - це і є те, що дозволяє нам триматися, бо в теперішньому потоці негативу і цього "примушування до миру" це допомагає не впасти у відчай.
(1/1) sent you LUV. | tools | discord | community | HiveWiki | <>< daily@shady, @zirochka